Розділ 3

Ви є тут

Не такий

— Вставай, синочку! До школи пора, маленький мій! — схилилася над Денисом мама і ласкаво поцілувала у вихрясту маківку.

— Скільки можна просити! Не називай мене маленьким! Який я тобі маленький?! Скоро буду вищим за вас із татом!.. — сонним голосом пробурчав Потап.

— Хеппі бьоздей ту ю! З днем народження, синку! — привітав його батько, сіпнувши за вухо.

«Чорт! Дежавю якесь! — подумав Денис. — Кожного року одне й те ж саме! Невже не можна щось інше придумати? Ще б кульок різнокольорових понадували та порозвішували по всій кімнаті! Наче я в дитсадку якомусь!» — невдоволено сів на своєму ліжку і протер очі.

Реальність підтвердила найгірші сподівання: всюди, де тільки можна було їх причепити, на стінах дійсно висіли кульки. Ще кілька коливалося на підлозі, на шафі та на письмовому столі.

А на тумбочці, як завжди, лежав запакований подарунок. Потап аж прокинувся. Хоча він вважав себе дуже дорослим, однак отримувати подарунки таки любив. Навіть на Новий рік зазирав під ялинку, сподіваючись на приємний сюрприз, хоча от уже багато років не вірив у існування Діда Мороза, а тим паче в те, що він уміє непомітно потрапляти до квартири через зачинені вікна та двері.

Але пакунок його вабив, тож Денис почав зривати обгортку, намагаючись відгадати, що цього разу поклали туди батьки. Як підказував життєвий досвід, мрії майже ніколи не збуваються. Все те, чого дуже хочеться, приходить невчасно, тоді, коли потреба в ньому вже минає і подарунок втрачає свою актуальність.

Саме так було три роки тому, коли на день народження хлопчик замість жаданого нового мобільника отримав дві залізні гантелі. Вони досі валялися під диваном, бо він до них і не торкнувся. Від довгого і непорушного лежання на них час від часу утворювався товстий шар пилюки. Тоді мама шваброю викочувала залізяки, протирала і залишала на видному місці, сподіваючись, що син візьметься якщо не за голову, то хоча б за гантелі. Однак до всього, що стосувалося спорту, Потап був абсолютно байдужим, і кляті залізяки, що нагадували йому про не зовсім приємні події, щоразу перекочовували на своє звичне місце до наступного генерального прибирання.

Саме так було і в інші роки після пам’ятного польоту в калюжу. Мріяв про портативну ігрову приставку, а отримав книжку «Тореодори з Васюківки», від якої шаленів тато. Мріяв про ноутбук, а отримав новий светр із візерунком у вигляді оленів на грудях, у якому мама намагалася вирядити його на шкільну дискотеку…

Останнім часом з Потапом щось діялося. Іноді він навіть собі не міг пояснити причини таких перемін. Хлопець дуууже давно перестав застрибувати у батьківське ліжко, його дратували татове човгання та слиняві поцілунки матері. Проте час від часу він знову ніби повертався у дитинство. Тоді йому хотілося відчути на своїй голові сильну батькову руку або ніжну мамину, коли вона погладжувала його по спині, наче кошеня.

Перші зміни відбулися в ньому три роки тому. Той свій день народження Потап пам’ятав до цього часу і, мабуть, навряд чи колись зможе забути. Це було найсильніше в його житті приниження…

Лежачи на землі, брудний, втоптаний у багнюку, Потап перевернувся на спину, подивився у сіре осіннє небо і зрозумів, що в цьому житті не все так легко і просто, як здається на перший погляд. Не все залежить від батьків, які доти видавалися йому всемогутніми, тими, хто може вирішити всі проблеми. Чи від друзів, яких у потрібний момент може не бути поряд.

Він підвівся, спробував обтрусити з себе бруд. Впевнився, що це неможливо, і побрів додому, сподіваючись, що рідні стіни допоможуть заглушити душевний біль, який роз’ятрював його зсередини і не давав висохнути очам. Просто в передпокої скинув із себе весь одяг, запхав його в куток і пошкандибав до ванної кімнати. Там, під тугими струменями води, йому трохи полегшало. Тепла пара огорнула голову, наче оберігаючи мізки від вибуху.

До школи він того дня так і не пішов. Власне, Денис не ходив туди ще два тижні, мовляв, голова болить після травми. Відмахувався від відвідування лікарні, проте лікар його все-таки обстежив. Потім про щось пошепотівся з татом, і Потапенко вже на другий день сидів за своєю партою, в оточенні однокласників і, захлинаючись словами, розповідав, як йому вдалося відбитися від банди хуліганів та як при цьому постраждало його здоров’я. Замовкнув Денис лише тоді, коли піймав на собі глузливий погляд Матвія.

Потап нетерпляче зірвав останній шар обгортки і від захоплення в нього аж дух забило. У коробці лежали справжні високі баскетбольні кросівки! Оце так подарунок! Денис ураз забув і про кульки, і про недоречні мамині пестощі та кинувся на шию татові, який усе ще стояв поруч.

Для чого йому ті кросівки, Потап навіть не задумувався. Одного разу він побачив такі самісінькі у Севки Говорухіна з десятого «Б» і здобув нову мрію. І от — омріяна річ лежала перед ним!

Але… Потапенко ріс, і разом з ним збільшувалася його зайва вага. Його талія зовсім розпливлася, дитяче обличчя «прикрашало» друге підборіддя, надаючи йому якогось бульдожого виразу. Тому спортивне взуття насправді було йому без потреби і мало на меті одне: задовольнити незрозумілі та безглузді бажання, які на мові його однокласників називалися коротко і змістовно — «понти».

Проте, як на зло, сьогодні був вихідний. Денис узув обнову і півдня ходив по хаті, не знімаючи. Передзвонив Матвію, похвалився подарунком, та Самоха відреагував на те якось прохолодно.

Останнім часом їхня дружба теж почала змінюватися. Самохін не зрадив своєму захопленню паркуром і в неповні чотирнадцять став визнаним у місті майстром цього своєрідного мистецтва. Матвій по кілька годин на день відшліфовував свою вправність на спортивних майданчиках і часто набивав синці та ґулі, відпрацьовуючи який-небудь «Drop», «Monkey» або «Wall flip». Його основним принципом стало висловлювання: «В житті немає кордонів — є тільки перешкоди, і будь-які з них можна здолати». І він доводив це, переміщуючись по вертикальній стіні, долаючи височенні паркани та широкі прірви між будинками або роблячи сальто в повітрі. Оце було видовище!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не такий» автора Гридін С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи