Розділ «Новий світ»

Хоча дівчата не розуміли її задуму, та без жодного слова підкорилися. Одна зі зброєю зайняла зручну нішу біля дверцят ліфта, інша ж стрибнула у кабіну мобілета. Кріста, витягнувши попередньо з бічного багажника вогнегасник, також зайшла всередину поліцейської машини. Галя підняла літбус у повітря, а лідерка невеликого загону нашвидкуруч пояснила їй свій план:

— Треба розбити вікно в цьому модулі. Ти акуратно підлітай, так... Ще трохи... Ближче... досить! Зафіксуй машину!

— Гаразд, — Галя швидко клацнула потрібну кнопку на щитку, і машина нерухомо зависла поряд із блискучою затемненою шибкою, крізь яку годі було розгледіти щось у модулі.

Кріста розбила вогнегасником пластоскло і кинула «сонька» в отвір, який миттєво почав уже затягуватися текучою плівкою. Поки вікно не самовідремонтувалося, в дірі майнув крайчик покривала. «То ось чому в квартирі був такий морок!» — здогадалася Кріста.

Мешканець не просто затемнив шибку, а й закрив її шматтям. «Кмітливий... І вночі ніхто ззовні не помітить світла в квартирі», — подумала дівчина. Галя, що слідкувала за діями свого командира, спокійно і впевнено відвела літбус подалі від вікна. За кілька хвилин усі троє знову зайшли до модуля. Ольга зірвала покривало з вікна. На підлозі лежала приспана жінка. Поряд — ніж, який вона впустила, падаючи додолу.

Кріста підійшла до непритомної та вистрелила їй просто у голову. Потім витягла комунікатор та продиктувала диспетчерові адресу, за якою знаходиться труп, і вийшла з помешкання. Підлеглі рушили за нею.

А наступного дня їхня група знайшла хлопця, до якого довелося застосувати павутину. Галя неймовірно швидко ухилилася від важкого вазона, що летів їй у голову, і встигла ще й невловимим рухом метнути тонку павутину.

Генички чудово спрацювалися за тих кілька днів. І, хоч було важко, але Кріста навіть устигла потоваришувати й із врівноваженою та спостережливою Ольгою, і зі спритною Галею, котра вміла влучним жартівливим слівцем розрядити будь-яку неприємну ситуацію, а ще вирізнялася надзвичайною швидкістю реакції.

Врешті-решт минув перший тиждень. Геникам вдалося виконати головну і найважчу частину їхнього плану.

Кріста аж схудла на три кілограми за цей час, надивилася на малих, що безугавно ревіли, пручалися, верещали, кусалися. Згодом вона з товаришками брала їх просто за руки-ноги і кидала у заґратоване відділення поліцейського вантажного літбусу, не звертаючи уваги на божевільні виття й скиглення. Зовсім маленьких діпрів — приблизно до двох років — генички змовилися не брати. А навіщо? Однаково ніхто не буде їх вигодовувати, піклуватися про них. Виснажених, голодних, захриплих від плачу найдрібніших малюків і немовлят ловчині навіть не вбивали. Вони байдуже оминали малих, забираючи лише старших дітлахів...

Кріста зненавиділа тих нікчем, пискливих вилупків. Зате цього тижня вона познайомилася зі слідчим, котрий розпитував її про гарда. Олег — високий вродливий чоловік, завжди бездоганно виголений і вбраний, внадився приходити чи не щовечора, використовуючи той привід, що мусить детально зафіксувати всі обставини справи.

Звичайно ж, геничка помітила його небайдужість. Вона вирішила діяти. Коли красунчик утретє з'явився на її порозі, дівчина зустріла його у звабливій сукні з глибоким декольте. На столику недвозначно стриміли два вузьких келихи на високих ніжках поряд із пляшкою шампанського.

— Думаю, нам не варто прикидатися, адже я тобі подобаюсь?

— Так, дуже, — усміхнувся Олег, відверто розглядаючи сміливий виріз сукні.

— Я хотіла оминути довгі ритуали діпрів. Нам вони не потрібні.

— Згоден, ходімо в спальню.

— Зачекай трохи, я хочу ясності в наших стосунках.

— Що саме тебе хвилює? — чоловік сів на канапу і заходився відкорковувати пляшку, налив у келих бульбашкового золотавого трунку й подав його Крісті.

— Спасибі, — ввічливо подякувала дівчина. — Мене цікавить, чи це на одну ніч? Чи на довше?

— А чого хотіла би ти?