Підполковник пояснив обраним чотирьом помічникам, як вони повинні себе поводити, поки його не буде поруч. Особливо суворо наказав, щоб не вмикали світло і нікуди не виходили з будинку.
Гард уже збирався залишити дітлахів у криївці, але у коридорі його наздогнав Андрій.
— Ви повернетеся?! — глухо чи то запитав, чи то ствердив підліток, уникаючи дивитися у вічі Тарасу.
Чоловік учув у голосі хлопця неприхований страх. Схоже, Андрій панічно боявся, що їх просто покинуть напризволяще.
— Увечері я буду тут. Заспокой усіх. Я владнаю деякі справи і прийду сюди, — твердо промовив гард.
— Вони плачуть, — хлопчина, схоже, повірив, напружене обличчя трохи зм'якло, очі вже не уникали погляду гарда. Підліток хитнув головою у бік дверей модуля, де підполковник щойно роздавав останні настанови всім дітям. — Може візьмете комунікатор, щоб я міг подзвонити. Раптом щось станеться?
— Ні. Я ж пояснив, що геники нас можуть вирахувати, якщо ми дамо їм такий шанс. Слідкуй за порядком, вигадай щось... Якусь гру... Перераховуй їх щогодини, аби ніхто не загубився. Коли шукатимете їжу, будьте обережними. До вікон не підходьте, щоб вас не зауважили. Ага, ще таке... Наймолодших не залишайте без нагляду.
— Добре, — промовив Андрій, заспокоєний обіцянкою підполковника повернутися.
— Гаразд, ти найстарший, усе чудово й сам знаєш. Мені час, — Тарас рушив до ліфта і, заходячи вже до кабіни, докинув: — День мине швидко. До вечора!
За допомогою візора, шпигунського пристрою, котрим він не раз користувався на службі, підполковник під час учорашніх спостережень второпав, що сталося. Він не відразу повірив, що саме геники винні у епідемії. Однак гард став свідком кількох убивств, скоєних різними групами мисливців за дорослими діпрами, тому нарешті впевнився в гіркій правді.
Тарас хоч-не-хоч згадав найкращих своїх вихованців — Богдана, Марту, Дару. Це геники, котрих він навчав у «Гардіані» та якими до цього дня пишався. Підполковник подумки обізвав себе йолопом. Він же не міг натішитись із кмітливості своїх учнів, котрі ловили все на льоту. Тепер гард розумів, що виховав найнебезпечніших убивць, а не охоронців. Тож йому дуже кортіло поквитатися з тими, котрих учитель донедавна вважав молодшими товаришами. Та він вирішив відкласти помсту на завтра, бо на сьогодні вже заплановані інші справи.
Завдяки часу, проведеному на даху будинку, чоловік зрозумів систему, за якою діяли геники. Він також довідався про існування різних бригад.
«Труповозів», яких було найбільше, гард розпізнав швидко, «мисливців за дітьми» розгледів трохи згодом, далі зауважив значно краще озброєних убивць. Йому на очі потрапляли також постачальники, в основному продуктів, ремонтні бригади, інші групи, що кудись поспішали у справах.
Уважний до дрібниць гард відзначив також методичність і точність роботи геників; він із дивною сумішшю злості, заздрості та мимовільної поваги до їх бездоганної організованості бачив, як бригади сектор за сектором прочісують місто, добиваючи останніх діпрів, виловлюючи дітей.
Та найбільше Тарас здивувався, коли вздрів, що геники керують цілою армією мобільних, самопересувних машин, котрі, утилізуючи трупи, добували з них енергію. Досі гард бачив лише громіздкі стаціонарні утилізатори. Він лише чув про випробування нової моделі, яку замовила армія для своїх потреб.
«Це ж скільки мертвих! Геникам вистачить заряджених акумуляторів на кілька років... Де ж вони взяли таку кількість утилізаторів? І навіщо їм діти? Невже із них теж вироблятимуть енергію?!» — від безлічі розпачливих, жаских, неймовірних питань диміла голова.
Гарду здавалося, що діями геників керують з якогось центру. Проте Тарасу поки не вдалося визначити, де він знаходиться. Зате підполковник зрозумів, як зможе заховати своїх малих знайд, адже у нещодавно обшуканих секторах геники майже не з'являлися. Тому підполковник відвіз малих у вимерлий і вже очищений від трупів будинок сектору А.
Полювання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нова людина» автора Ліщинська Наталка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гард“ на сторінці 6. Приємного читання.