Розділ «Приречені на добивання»

Важкий люк наче й був на місці, але від жодного з геників не сховалося: він трохи недотягнутий. Невелика шпарина свідчила, що його недбало — чи то у поспіху, чи то не вистачило сил — прикрили.

Геники, мов хорти, що вчули лиса, кинулися за втікачами. Кріста на ходу завантажила план каналізації Стамбула, а потім швидко вибрала потрібний квадрат, збільшила масштаб і розіслала знайдене на планшети своїх товаришів.

Роботи, котрі ринулися вперед, вже за кілька десяток секунд повідомили, що пара недобитків неподалік. Невдовзі ці ж нишпорки передали на навігатори мисливців інформацію про те, що втікачі розділилися.

Підкоряючись наказові командира, вісім геників розбилися на дві групи — по чотири в кожній, та почали переслідування діпрів, які розбіглися у різні сторони. Лише четверо геників-водіїв, отримавши розпорядження Кона, залишилися пильнувати броньовані машини, уважно слідкуючи за повідомленнями двох груп, щоб при потребі підлетіти до них із допомогою чи за полоненими.

Втікач вибрався з каналізації та петляв тепер хитромудро заплутаними підземними провулками. Група, в якій бігла Кріста, за його переміщеннями слідкувала на своїх планшетах. Відстань помалу скорочувалася.

Джаггер упевнено вів людей услід за діпром, встигаючи перемовлятись із керівником другої бригади — Ніком Танем. Раптом Кріста почула, як він гукнув до Олега:

— Зараз буде провулок ліворуч, ви обоє — туди!

— Гаразд, — ствердно кивнув у відповідь чоловік.

— Мішель! Поверни праворуч за п'ятдесят метрів!

Кріста глянула на свій навігатор і тут же зрозуміла задум командира. За двісті метрів знаходився вузол ходів, на якому діпр може вирушити або прямо, або звернути вбік. Якщо він побіжить праворуч, його перехопить Мішель. Обравши лівий провулок, утікач наштовхнеться на неї з Олегом, а позаду надійде ще й Джаггер. Біжучи прямо, діпр потрапить у глухий кут і лише на кілька хвилин відтягне момент зустрічі з ворогами.

Раптом думки Крісти перервав неприємний писк перехоплювача. Крутнувши тумблером, вона почула: «... сять секунд буду на місці. Чекайте гостей!» Незнайомий хрипкий голос відповів: «Ми готові до прийому!» Кріста миттю натисла на кнопку «Чат з усіма, хто на зв'язку» на своєму комунікаторі та закричала:

— Всім зупинитись! Негайно! Попереду пастка!

— Стоп! — підхопив Джаггер.

— Група «бета»! Зупиніться! Група «бета»! Негайно зупиніться! — скомандувала Кріста, викликаючи другу бригаду.

— Що сталось? — відгукнувся Нік Тань, командир загону, котрий наздоганяв іншого втікача.

— У вас попереду пастка! — Кріста швидко перемикнулася на водіїв, та її вже випередив Кон Джаггер.

— Сектор С, так, ти добре зрозумів! Готуйтесь до бою! Мішель, дав-а-ай кругову!

Якби Кон віддав наказ на кілька секунд пізніше, їхню групу накрило би... Але дівчина, до котрої звертався Джаггер, устигла розгорнути захисне шатро, тому потужний вибух не завдав геникам шкоди. Кріста вражено споглядала, як валилося все довкола, під ногами двигтіли нутрощі землі... Згодом за межами невидимої охоронної півсфери, що витримала і бомбардування величезними брилами, і шрапнель дрібних уламків, вирувала лише курява.

Коли пилюка вляглася, Мішель заходилася згортати захисне шатро. Усі піднесли голови вгорі над ними утворилася величезна вирва, крізь яку зазирало блакитне око неба. Хідник над підземеллям рознесло вщент, і він провалився просто на їхні голови. Шатро врятувало чотирьох геників від смерті, бо кольчуги такого б не витримали.

За хвилину один із броньованих мобілетів сів поряд. Уся команда хутко застрибнула в машину. Водій підняв бронелет у повітря. Кріста зловтішалася спостерігаючи, як донизу ринув з десяток роботів-шпигунів, аби відшукати ворога.