Розділ «Приречені на добивання»

Кріста, крім цього, отримала перехоплювач сигналів, глушник і багатоканальну станцію-комунікатор.

Коли командир видавав їй техніку, Нік Тань вийшов з кімнати. Ніби мимохідь Кон увімкнув станцію і наказав жінці:

— Набери мій номер та будь на зв'язку! І подзвони Нікові, скажи, щоб він через дві хвилини повернувся сюди! Увімкни перехоплювач, відслідковуй сигнали у радіусі ста метрів!

Кріста миттю второпала, що командир влаштував їй перевірку. Вона зреагувала швидко, чітко виконуючи накази Кона. Джаггер, переконавшись у тому, що Кріста — хороший зв'язківець, клацнув кнопкою комунікатора, вимкнувши пристрій:

— Тепер ти і справді в команді. Нік тебе уже привітав, я приєднуюся.

— Дякую, Коне, — відповіла жінка.

Вона не образилася на цю перевірку, зрештою, і сама влаштувала би випробування недосвідченому новачкові, аби переконатися, що він не підведе у критичний момент.

Зібрана й уважна, молода жінка чекала на ще щось схоже, але ані Кон, ані Нік більше не намагалися загнати її у глухий кут.

У день вильоту Олег із Крістою з'явилися на стоянку заздалегідь. Біля машин уже чекали на своїх бійців Кон Джаггер і Нік Тань.

Жінка глипнула на важкі мобілети. Чотири броньовані машини були обладнані сіткометами, невеликими гарматами і крупнокаліберними кулеметами на турелях.

Кріста та Олег завантажили у мобілет свої речі, зброю і кольчуги — сплетені з тисяч надлегких прозорих кілець суцільні костюми, що берегли усю поверхню тіла. Кольчугу винайшли ще до епідемії, але геники не поспішали ділитися усіма винаходами із діпрами, тож масове виготовлення захисних костюмів налагодили не так давно. Кольчуга робила її власника майже невразливим, оскільки важкого озброєння в діпрів не було. Проте вона не рятувала від отруйних газів, тому мисливцям належало також одягати фільтраційні маски.

У геників були і стільникові міномети, і унімасми — універсальні машинки смерті, автоматична багатофункціональна зброя. Цей арсенал часто виявлявся зайвим, але, з іншого боку, діпри, що вижили після тотального знищення, іноді були здобиччю, яка вміла боляче кусатися. Тому переслідувачі перестраховувалися, волочачи зі собою важке озброєння.

Попри наявність серйозного озброєння для фізичного знищення недобитків, мисливці завжди намагалися полонити всіх уцілілих діпрів. Потім упійманих продавали головізійникам, а ті влаштовували шоу «Гладіатор». За перегляд боїв полонених власники каналів збирали величезні гроші, тому дорослі діпри стали надзвичайно дорогим крамом, навіть якщо порівнювати з цінами на шедеври, привезені з різних куточків світу.

Підписавши договір про поділ здобичі, геники вирушили на полювання. Важкі бронелети дісталися до Стамбула лише наступної доби. Кріста з цікавістю розглядала покинуте місто, відзначаючи зміни на краще, що сталися за відсутності людей.

Жахливий отруйний смог нижніх рівнів геть розвіявся, де-не-де з-під смолобетону сміливо пробилися зелені стрілки трави. Звісно, жінка чула, як у новинах учені задоволено констатували позитивні зрушення на планеті, звільненій від жахливого тягаря велетенського людства, однак, у Брейні, далі заселеному, помітити зсуви було важче.

Команда отаборилася у парку, виславши у розвідку малих роботів-нишпорок. Геники приготувалися чекати день-два, але несподівано надійшов новий сигнал від супутника. Вони миттю вирушили на пошуки вцілілих після епідемії діпрів.

Першого взяли швидко. Погоня за його мобілетом тривала недовго. Пострілами мисливці змусили переслідуваного посадити свою машину і рятуватися заплутаними підземними переходами. Скрутили миршавого товстопузого турка перехоплювачі, що рухалися назустріч, а не загоничі, котрі кинулися навздогін.

Щоб не відтягувати, тут же й вкололи полоненому укол правди. Він вибовкав усе. Хоча, як виявилося далі, не зовсім. Адже під дією уколу правди людина відповідала лише на запитання і ніколи не розпатякувала зайве, бо з пам'яті витягалася лише вельми конкретна й потрібна саме зараз інформація.

— Скільки діпрів у твоїй групі? — допитувався Кон.

— П'ятеро, окрім ме-е-ене, — затинаючись і пітніючи, відповів Мірза Нахрім.