Розділ «Приречені на добивання»

Звісно, вони знайшли всіх. Відловили трьох діпрів: двох жінок та чоловіка. А от інших самців не вдалося захопити живими, бо вони загинули у перестрілці. Тоді-то Кріста подумки звинуватила Джаггера в поганій організації операції. Адже двійко дорослих діпрів могли б принести чималий заробіток команді. Дорослі гладіатори цінувалися дуже високо! Кілька шкіл для дітей, майбутніх підневільних воїнів для виступів на арені, відкрили лише нещодавно. Проте їх вихованці були ще надто малі та недосвідчені, аби виставляти їх на бої.

Увечері Кріста заступила на чергування біля клітки полонених, змінивши Олега. Він першим пильнував їх. Після чотирьох годин сну вона наче відпочила, та, щоб мимоволі не задрімати, увімкнула комунікатор у режим нагадування. Однак, нудитися їй не довелося.

Щойно Олег пішов, як Крісту зачепив турок, з якого мисливці витягли інформацію про решту діпрів. Він намагався вмовити наглядачку, щоб вона відпустила всіх полонених. Чорнявий коротун із широким пласким обличчям улесливо сипав компліментами, щедро відважуючи квітчасті метафори. Коли він закрутив щось про її неймовірну доброту, Кріста розреготалася йому просто в обличчя.

— Сядь! Облиш цю суку! — сивий, але кремезний, мов бик, дядько смикнув свого товариша за руку так, що той гепнувся на долівку.

— Він добре радить тобі, дурню, — зневажливо кинула геничка. — Краще спробуй домовитися з цими двома, — і вона гидливо вказала на жінок, що скарлючилися у кутку клітки.

Старий, котрий змусив свого облесливого товариша мовчати, лише з ненавистю глянув їй у вічі. Кріста недобре всміхнулася.

— Вони в дітородному віці, тож ця народить зо вісімнадцять рабів, — кивнула на молодшу полонянку наглядачка. — Друга — старша, тому тільки п’ять-шість. Ви можете вже зараз запліднити своїх самок. Нам потрібні раби. Потім доведеться робити це під наглядом лікаря і коли накажуть.

Сивий дядько, з неочікуваною для такого поважного віку чоловіка спритністю, кинувся до ґрат. Однак його руки схопили повітря. Геничка встигла відступити на крок і знущально промовила:

— А з тебе вийде непоганий гладіатор! Нам дорого заплатять за такого завзятого та сильного, хоч і старого, самця. А молодший щур стане племінним, плодитиме слухняних рабів.

Молодша жінка розридалася. Старша дивилася на Крісту сухими гарячими очима, наче збиралася пропекти в ній дірку. Тоді підвелася на ноги і просичала:

— Ще побачимо, курво генетична, якої ти заспіваєш, коли я до тебе доберуся!

— Зараз я послухаю твій спів, — майже лагідно посміхнулася Кріста і витягла зброю.

Налаштувавши її, геничка спрямувала лезо променя на волосся старшої полонянки. Воно вмить спалахнуло. Та жінка, не видавши ані звуку, раптом підстрибнула вгору й одразу впала додолу із розкраяною головою. Все сталося так швидко, що Кріста не встигла зняти палець із кнопки... Сморід спаленого волосся неприємно лоскотав носа, голова трупа диміла.

Геничка закам'яніла, хутко усвідомивши, що ця мавпа її перехитрила і позбавила не лише заробітку, котрий у ту мить геть перестав цікавити Крісту, але всього авторитету, здобутого під час боїв — нинішнього й колишнього, з гардом. Та ще — поваги, заробленої тяжкою працею у таборі.

Поки троє живих у клітці метушилися біля загиблої подруги, Кріста отямилася й метнулася до невеликих дверцят, за котрими спочивав потужний двигун броньованого мобілета.

Аби зняти запобіжника, їй вистачило п'ятдесяти хвилин. До кінця чергування залишалося близько трьох годин, тож геничка увімкнула найнижчі оберти, щоб ніхто з її товаришів не прокинувся від вібрації. Було моторошно перебувати всередині величезної бомби, та Кріста зібрала волю в кулак, знаючи, що мине не менше години, перш ніж двигун розжариться до критичної температури і вибухне.

«А як бути з Олегом?» — думала жінка, копирсаючись у тісному технічному приміщенні, щоб відшукати посеред чужого мотлоху свою кольчугу. Хоча думка про чоловіка муляла під час приготувань, та геничка все ж не зайшла в каюту, аби розбудити благовірного.

Останнім часом Олег її дратував. Особливо після того, як Кріста застукала його з рабинею із Гарени. Вона не пошкодувала ані на мить, задушивши цю малу хвойду, хоча легко могла б продати її за великі гроші, бо служниця добре куховарила.

Олег тоді лише криво всміхнувся, назвавши її ревнивицею. «Ти кожну сучку вб’єш?» — сказав, киваючи на трьох рабинь, що знічено збилися в зграйку і зачаїлися на колінах у кутку вітальні, ховаючи очі від розлюченої господині. Кріста зблідла від гніву, вона ніяк не розуміла збоченого потягу чоловіків до цих недорозвинених.

— Як можна хотіти мавпу? Мені б і на думку не спало, аби взяти до себе в ліжко діпра! — дивувалася і обурювалася вголос жінка.