Розділ «Приречені на добивання»

— Треба частіше ночувати вдома, — дорікнув Олег дружині.

Наступного ж дня Кріста відправила на аукціон усіх хатніх рабинь, а додому взяла хлопців. Чоловік спочатку підсміювався, а згодом почав витикати їй, що новачки не так смачно готують і прислуговують гірше, ніж дівчатка. Та Кріста залишилася непохитною. Окрім рабинь, вона поміняла ліжко, ще й усю стару постіль викинула геть. А потім вдала, що забула образу, ані словом, ані жестом не виказуючи невдоволення.

Вибух прогримів майже опівночі. Геничка вичекала кілька секунд у безпечному місці й щодуху помчала до уламків мобілета. Під одним з них Крісту й знайшли товариші, що ночували в інших машинах та прокинулися від оглушливого звуку.

«Інтерв'ю вийшло вдалим!» — тішилася геничка, милуючись своєю голограмою. Ведучий килимом стелився перед нею, вихваляючи героїзм, непохитну волю, вміння знаходити вихід зі скрутних ситуацій. Співчував через загибель її чоловіка — Кріста чудово знала ціну цьому вдаваному виразові суму на обличчі співрозмовника.

Жінка вдивлялася у своє зображення і шукала найменших проявів фальшу чи вагань у відповідях на запитання ведучого, але упевнювалася, що поводилася в студії бездоганно. Із гідністю, спокійно, з легким флером печалі за загиблим Олегом. Вона із задоволенням слідкувала за передачею.

«Через годину буду вечеряти!» — кинула Кріста Вівчарці, яка сиділа в ногах. Мала пішла на кухню, щоб віддати розпорядження обом кухарям. Щойно Вівчарка повернулася до своєї улюбленої богині, як обидві здригнулися — щось із деренчливим металевим звуком гепнулося на підлогу в кухні. Потім запанувала глибока тиша.

Кріста знала, що там усі слуги завмерли, прислухаючись, чи не пролунає гнівний крик їхньої володарки. Тоді вони поквапилися би прибігти й впасти навколішки, щоб вона покарала нездар. Однак, їхня пані тільки на секунду відволіклася від власного зображення. Майнула краєм свідомості думка: «Таки ж треба взяти додому кількох дівчат, бо ті бовдури ні на що не здатні!» — й знову повернула голову до головізора.

Коли розслідували справу, її допитували, як стався той вибух. Надто рідко таке траплялось із двигунами. Слідчого також цікавило, чому лише Кріста була одягнена в кольчугу, яка врятувала її від загибелі. Жінка впевнено пояснила, мовляв, всі спали, адже ніч, і лише вона одягла захисний костюм про всяк випадок на чергування біля полонених. «Це ж перше моє полювання... От я й подбала про свою безпеку, щоб четверо полонених не могли мені зашкодити», — промовила Кріста. Нарешті слідчий після кількох допитів дав їй спокій. Він не наважився запропонувати впливовій жінці перевірку на поліграфі, не кажучи вже про «укол правди» — цей метод законодавство дозволяло використовувати лише під час допитів діпрів. Слідчий добре знав, що за директоркою Гарени маячать тіні владарів Брейна. Тому він, не зважаючи на певні сумніви, вирішив закрити справу, кваліфікувавши вибух бронелета, як нещасний випадок.

Після розслідування естафету підхопили головізійники. І добре: інтерв'ю — не допити, тож Кріста потай втішалася популярністю та славою.