Розділ «VIII»

Неждан і Злата мовчки вислухали розповідь брата, лише коли той повідав про загибель тамплієрів, Злата схлипнула, а Неждан стиснув кулак, наче руків’я уявного меча. Після розповіді довгий час мовчали, аж тут Тугар озвучив питання, яке терзало його з часу прибуття до замку.

— Гійом де Пардо живий? — запитав він.

Обоє — Злата й Неждан — якось дивно подивилися на Тугара. Брат мовив:

— Чому ти питаєш? Ти ж знаєш, що командор загинув під Бакотою!

— Але ж... — Тугар показав на хлопця, що займався своїми хлоп’ячими справами і не зважав на розмови дорослих. — Він такий схожий на Гійома!

— Ми це помітили, — згодився Неждан.

— Тоді хто його батько? — допитувався Тугар.

Він подивився на Злату. Жінка опустила голову. Подивився на Неждана. Брат сміливо дивився на нього, не відводячи погляду.

— Ти?

Неждан скривив обличчя.

— Ти?

— Ні, не я. Злата — моя сестра. І твоя також. Ти ж знаєш.

— Тоді хто? Гійом загинув; кажеш, що не ти. Тож хто?

Неждан подивився на Злату. Вона не підводила очей, лише ледь помітно кивнула.

— Батько Гійома — Едуард, — сказав Неждан.

Злата не витримала напруження і вибігла з кімнати. За нею побіг син.

Тугар не міг повірити в почуте.

— Едуард? — недовірливо перепитав він. — Ти нічого не плутаєш? Він же чернець!

— Але ще й чоловік, що майже рік жив поруч із дуже вродливою дівчиною. Злата розповіла про це мені зовсім недавно. Раніше не говорила. Я міг неправильно зрозуміти. Це сталося в ніч перед вашим від’їздом. А потім ви поїхали. Ти знаєш, що вона пережила? Лукове — звичайне село, де всі про всіх знають. І коли стало зрозуміло, що Злата вагітна, не треба було пояснювати, звідки і від кого. А коли вона народила, тамтешній священик відмовився хрестити хлопчика.

— Чому? — здивувався вражений Тугар.