Розділ «Епілог»

Нічого нікому не сказавши, Гійом видерся на найвищу вежу Тустані і заворожено розгледівся. Він вперше дивився на ліс з такої висоти. Упродовж всього свого свідомого життя він безвилазно сидів за високими стінами фортеці, лише час від часу віддаляючись від неї разом із мамою та іншими жінками, але ці подорожі лісом були недалекі, та й то у супроводі ратників. Світ Гійома обмежувався долиною навколо фортеці. Піднімаючись на стіни, Гійом розумів, що ліс тягнеться значно далі, аніж він уявляв. Тепер же, стоячи на найвищому майданчику фортеці, він бачив, що за порослою лісом горою синіють інші гори, а найдальші губляться у сизій імлі. Хлопець почав вдивлятися на захід. Із розмов дядька Тугара він знав, що там, далеко за горами (і не тільки за горами), лежить незрозуміла країна Фракія, де люди носять незвичний одяг, розмовляють незрозумілою мовою і моляться також незрозуміло. Десь там, серед усього цього невідомого, живе його батько, який чекає на нього. Гійом дуже хотів побачити батька, адже ніколи не знав його. Він неодноразово помічав, як ночами плакала мама, коли їй було особливо тяжко. І малий Гійом твердо вирішив: коли виросте, то обов’язково поїде у цю далеку Фракію і знайде батька.

Гійом почув унизу якийсь шум. Він перехилився через дерев’яну стіну. Вартові, що чатували у бічних вежах, щось запримітили і здійняли тривогу. Гійом озирнувся навколо. Йому знадобилося чимало часу, поки він нарешті заувважив на торговій дорозі на тлі лісу одиноку постать вершника. На такій далекій відстані хлопець ще не міг розрізнити деталі. Він став чекати, коли вершник наблизиться, щоб розгледіти його краще.

В міру наближення постать подорожнього ставала чіткішою, і невдовзі він зупинився перед зовнішньою брамою фортеці. З висоти Гійому було видно, що кінь подорожнього замилений від тривалої дороги, та й сам вершник ледве тримається у сідлі.

Гійом не бачив, як від втоми у вершника постійно сіпалася права повіка.

13.09—2.12.2015