Розділ «XVII»

Він не спав. Ще б. Чекав і сподівався не менше, ніж вона. Незважаючи на те, що півгодини тому цілком реальна жінка, ще й не будь-яка, а ось така, витягнула з нього все можливе й неможливе. З якоїсь причини він упевнено хотів існувати окремо тілом та душею, й остання ніяк не бажала почуватись обділеною. Нічого, любий. Недовго залишилося. Дай мені вижити у цьому армагедоні, й тоді будемо ламати твої стереотипи. Уміло й ніжно, адже без тебе тепер я навряд чи зможу. Якщо втратити тебе, то краще вже не вилізти з цих проблем.

Привіт, кохана! Ти дограєшся, що серйозно візьмуся за тебе. Заженеш себе цією роботою. Відпочивати колись потрібно чи ні?

На її обличчі мимоволі проступила усмішка. Зовсім інакша, ніж півгодини тому, хоча викликала її та сама людина.

Не сварися, будь ласка. Я така вимучена. От зараз і відпочиватиму. Доїжджала додому і думала: хоч би ти ще не спав та відгукнувся.

Чекав би до ранку. І думав: хоч би ти не забула про мене.

От тепер усе гаразд. Приємний спокій розпливавсь усередині, важко сказати, де. Він не знищував отої лячної напруги, в якій Ірина жила останніми днями, проте створював фон, на котрому тривоги та відчай були зайвими і напрошувалися на ліквідацію.

Ніколи не дам тобі такого приводу. Якби ти знав, наскільки потрібний мені! Не подінься нікуди. Добре?

І відповідь практично відразу, без роздумів:

Не хвилюйся, нікуди не подінуся. Буду з тобою завжди, доки ти цього хотітимеш. Не сумнівайсь. І постарайся відповісти мені тім самім.

Упевнений у собі чоловік, красивий та сильний, влаштований, на якого обертаються жінки на вулиці, отак-от з розгону обіцяв їй вічне кохання та відданість. Таким не кидаються направо-наліво. Образ Олега постав в уяві. Цей чоловік, який одразу ж висловив умови не лізти в душу, відповідав за «базар». Що змусило Олега розділити себе навпіл? Він не брехав, посилаючи жінці на іншому кінці зв'язку листа з обіцянками, більших за які не буває. Якщо написав отаке, отже, можна вірити. І вона вірила, переживаючи лише за те, щоби своїми інтонаціями, котрі для близької людини так чи інакше проскакують «між рядками», не збудити підозріння стосовно того, що сама вона відповідних гарантій дати не може. І причина такої нерівності лише в тому, що невідомо, чи взагалі житиме вона на світі завтра-позавтра. І якщо не пощастить, Олег думатиме, що його просто покинули.

Але якого біса таке уявляти? Щоб засиналося ще важче? Все. Вистачить! Завтра ж вона складе листа, який Олег зможе отримати лише за тиждень. Так, про всяк випадок. Щоби про неї у найближчої людини не залишилося поганої думки. Ніколи раніше Ірині не доводилося перейматися подібним. Яка в біса різниця, що і хто про тебе думатиме, коли гниєш у землі й нічого не відчуваєш?

Тепер життя повернулось он як. Ця людина не повинна думати про неї погано. Тому що для неї, Ірини, це буде нестерпно навіть на «тому світі». Тому що ця людина — найдорожча.

Ірина відчула, як злипаються повіки. Ну, слава Богу! Отже, хід думок правильний. Потрібно ловити момент. Пальці ще раз наостанок пробіглися клавіатурою:

Оце я так хотіла сьогодні почути. Коли ти у мене є, все решта фігня. Кохаю тебе. Спи.