Розділ «XIV»

Повагавшись, вона все-таки вирішила залишити матеріал. Увесь комп, що ніколи не містив її особистих атрибутів, протертий розчином спирту. Змінено місце схову. Не так усе жахливо, як здалось одразу. Тим паче, тремтіти залишилося недовго. Неповний тиждень. Із прослуханих розмов, так виходило, випливала і приємна обставина. Усе це мало закінчитися за шість днів. Саме такий термін залишався до того моменту, коли завершаться останні фінансові операції цієї оборудки і кожен учасник отримає належне йому «бабло». Далі подібні «підприємства» знищують так, щоб ніхто не знайшов і сліду. І байдуже, що вона цього разу нічого не відщипне від загального шматка. Обійдеться — аби під оте знищення не потрапити.

Їхати додому не було сенсу. Сірість ранку збиралася розтанути, скуйовджена млявими фарами перших машин. Отже, відразу на роботу. На дев'яту призначено нараду в кабінеті «тупого» керівника. Тепер — лише не «продати» себе необережним поглядом, інтонацією або висловом. Це Ірина вміла.