Розділ 15

– І чого ти тут? – запитав Гонта.

– Бо ти, пане сотнику, мені за батька. Я звик слухати тебе й виконувати твої накази, бо ти ніколи не хотів нам кривди, а завжди за рідних синів мав. Тож порадь нам, батьку.

Гонті стало в горлі.

– Сини мої! У кожного з вас своя доля. У кожного домівка, матір, кохана, а у декого вже й діти дрібненькі пішли. Зараз настав дуже тяжкий час: вас примушують битися зі своїми братами. Я не хочу цього. Але ви повинні пам’ятати й інше – наша сила у єдності. Чого варта буде наша сотня, коли розбредемося у різні боки? Кому ми тоді потрібні?

На мить запала мовчанка.

– Кажи, як є, пане сотнику! Не крути!

– Інші сотні вже давно на бік повстанців перейшли!

– Чого тягнути! – залунали голоси з різних кінців.

– Чекайте, – підняв руку Гонта. – Пропоную зачекати. Найлегше розпочати бійню і перетворити наш край на руїну. Подивимося, що скажуть гайдамаки. Коли що, допоможемо. Та якщо вони прийшли сюди різати і вбивати, то мені з такими не по дорозі.

Це було мудро: багато хлопців мали в Умані родину чи знайомих і їм зовсім не хотілося, щоби місто було спалене чи поруйноване.

– Разом ми зможемо захистити свої міста і своїх людей. Хіба ж не в тому була наша присяга?

– У тому, – погодилося багато братчиків.

– Згода! – вигукнуло ще більше грудей.

До вечора уманська сотня була в місті. Сотник Гонта в’їхав на чолі її і городяни їх зустріли криками радості. Губернатор зі своїми наближеними спостерігав за козаками з балкона палацу.

– А цей Гонта хитрий: з’явився в місті не сам, а на чолі своїх лісорубів. Тепер на нього тяжко буде натиснути. Та нічого: добре, що його родина в Умані.

За якусь мить губернатор додав:

– Сьогодні зробимо бенкет на честь захисників міста, запросимо пана сотника. Нехай прибуде Гонта зі своїми старшинами. Решта козаків нехай стоять під Грековим лісом – у місті і так багато народу зібралося.

– Так і сказати? – перепитав один зі слуг.

– Ні. Скажи, що там будемо будувати табір для втікачів, тож козаки нехай допоможуть.

Пан губернатор запросив родину пана сотника до свого дому.