Розділ 20

Ви є тут

Судний день
Біла Церква. Червень

Біла Церква була в облозі. Гайдамацьке кільце щільно оточило місто, перекривши всі входи й виходи з нього. Швачка, а це саме він разом з Журбою та Бондаренком оточили фортецю, навіть не намагався штурмувати укріплення – розумів, що для цього має замало сили. Пани також не показувалися з міста. Кожен вичікував.

– Вони так і не підуть на штурм, – нарешті зрозуміли пани і зітхнули з полегшенням.

– Проте й облогу знімати не поспішають – он як отаборилися, ніби на роки тут стали, – відповів інший пан, поглядаючи з муру на козацьке море.

– Рік не рік, але кілька місяців протримаємося – харчів вистачить. А там і підмога підійде.

Це на міському мурі зібралися найвпливовіші міські мужі, щоб обговорити ситуацію. Були серед них переважно військові, а також провідники шляхти. Тепер вони вже не ділилися на людей короля і противників – спільна біда примирила їх.

– Та звідки ж тій підмозі взятися? Гайдамаки розгромили чи не всі гарнізони військові по воєводству, скільки шляхти перебили. Та доки гетьман коронний позбирає сякі-такі сили, ми тут дуба вріжемо.

Запала мовчанка. Тут промовив один з присутніх – людина військова, мабуть, комендант фортеці.

– Панове, ви чули, що війська її величності імператриці знову перейшли кордон. Вони вже тут, за Дніпром.

Дехто з панів того не знав.

– Це скандаль! – щиро обурилися кілька присутніх, однак в силу останніх подій це обурення не було таким бурхливим. Кожен розумів, що краще вже московська тимчасова окупація, ніж гайдамацьке повстання.

Між панами на мурах стояв ротмістр Воронович. Після розгрому в монастирі пан регіментар зі своїми людьми довго блукали Мотронинським лісом, доки нарешті вирвалися. За цей час все навкруги було спалено: почалося велике повстання.

Його люди в основному розбіглися – кожен кинувся рятувати свою родину, так що при ротмістрові залишилося всього декілька вірних воїнів. Вони рушили на північ, щоб віднайти своїх, проте всюди натикалися лише на панські трупи та згарища маєтків. Посполитих також не було видно – всі потяглися за гайдамаками. Пан насилу знайшов якийсь одяг, перевдягнувся на хлопа і так різними дорогами добрався до Білої Церкви.

Воронович у ті розмови не втручався, а лише слухав. Пани тут же розділилися на дві когорти і почали сперечатися між собою.

– Маю сказати, ваць пане, що в пана залізні нерви, коли так спокійно повідомляєш таку новину. Полчища московських зайд пруть сюди, щоб відібрати від нас свободу та життя, а пан говорить так, ніби розповідає про якусь далеку країну десь в Азії. А може, пан з ними заодно?

Комендант відповів спокійно:

– Ми написали до них листа, щоб прийшли нам на допомогу. Вони відсилають сюди Київський полк, так що, думаю, скоро ми спільно розгромимо гайдамаків.

– Дочекалися – вже самі не можемо доконати своїх хлопів. Не знаю, як ви, панове, а я не збираюся тут сидіти та чекати московської милості.

Вони сперечалися іще довго, доказували один одному, хто герой, а хто зрадник, і що відразу треба було робити. Ротмістр уже не став слухати того всього, а обернувся і пішов геть. Якщо втрутяться російські війська, то чи так, чи сяк, а облогу Білої Церкви скоро буде знято.

– Якраз добрий час перехопити в рабусів ініціативу, – розмірковував уголос Воронович.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 20“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи