Розділ 13

Пани були вже під брамою, стукали.

– Відчиняйте!

– Іменем ойчизни й конфедерації – відчиняйте цю прокляту браму!

Проте монастир ніби вимер.

– Чортові схизмати причаїлися. Мабуть, думають, що ми поцілуємо замок та поїдемо. Дурне бидло.

– А може, їх попередили, що ми зближаємося, й вони поховались?

Так пани вигукували під брамою. Воронович, побачивши таку справу, наказав:

– Тягніть сюди порох – будемо підривати ворота.

Шляхтичі відкотилися від брами, щоби не зачепило. Вони спішилися і відігнали коней подалі, аби, бува, ті від вибуху не схарапудилися. Натомість підтягли підводу, на якій було кілька діжок пороху. І вже розмотали довгий трут і готувалися запалити його, коли за брамою почувся дивний звук: хтось відсунув засов… Зарипіли тяжко завіси, і брама відчинилася. У проході став старий чернець, позаду – двоє молодших.

– Чого вам треба, чого галасуєте?! – гукнув старий чернець. – Тут вам не корчма і не замчище – тут оселя Господня. Ідіть геть звідси!..

Воронович єхидно посміхнувся.

– Не для того ми сюди їхали, щоби зараз забиратися.

– Чого вам треба?

– У нас ревізія, мусимо обшукати ваш монастир.

– А хто вас на ту ревізію відправив? Дозвіл у вас є?

Шляхтичі засміялися. Чернець і собі посміхнувся – непоганий вийшов жарт.

– Гей, панове, арештуйте цього чоловіка, а монастир обшукайте. Тільки будьте пильними – тут можуть ховатися гайдамаки, – Воронович вже не жартував.

Шляхтичі рушили до брами, але старий чернець наставив хреста, ніби хотів захиститися ним:

– Зупиніться! Одумайтеся, бо десниця Божа впаде на вас!