Розділ «Українська комісія»

– Ну, тобі ще пощастило.

Саламон узяв його під руку і повів до решти.

– Як наші? – поцікавився Теодор.

– Слава Богу! Преставилися Осип Бучма і Василь Лака. Решта навіть не захворіли.

Люди призвичаїлися до всього. Навіть живучи у таких жахливих нелюдських умовах, вони зберегли здатність радіти, переживати. Іншим словом, жити.

Появу односельця, якого вже і не сподівалися побачити, зустріли захоплено. Розуміючи, що нічого путнього від допомоги Засмужного не буде, вони вмовили наглядача відправити його до барака. Охоронець був не проти, тим більше, що і сам не в захопленні від роботи на Великдень.

Теодор Засмужний побрів до свого барака, а невдовзі повернулися решта. Лише тепер він помітив, як поріділи ряди. Якщо два місяці тому його забирали з переповненого барака, то тепер тут навіть з’явилися вільні місця.

Тиф сповна забрав свою чорну данину.

Тут же Теодор дізнався про головну новину. Виявляється, у той час, коли він метався у гарячці на межі життя і смерті, у Талергоф приїжджала комісія на чолі з Костем Левицьким. Галицька інтелігенція, та її частина, що уникла подібної долі, виявилася стурбованою становищем своїх земляків і звернулася до цісаря з проханням про пом’якшення умов перебування ув’язнених, а по можливості і звільнення. Чим закінчилися перемовини, невідомо, але комісія дійшла твердого висновку, що українців треба рятувати. Звичайно, просто так відпускати їх ніхто не збирався, тому прийшли до компромісу.

– Випустять всіх, хто згодиться вступити до війська, – говорив Михайло Березовець. – Ну і хто, звичайно, в змозі тримати зброю.

– І який настрій? – запитав Теодор, якому було цікаво дізнатися про таке.

– По-різному. Є такі затяті москвофіли, що навідріз відмовляються від такого. Для них краще померти тут за ідею, аніж воювати проти Росії.

– Сумніваюся, що нас відправлять воювати проти Росії, – вставив Максим Холод.

– Нас? – перепитав Засмужний.

– Так, тобі не почулося, – підтримав Холода Залужний. – Краще вже мерзнути в окопі, ніж гнити тут.

– А що вирішив ти? – поцікавився Березовець.

– Я ще нічого не вирішив, – остудив його запал Теодор. – Ви в курсі, що два місяці мене фактично не було. Але все ж гірше, ніж тут, не буде ніде. А вирватися звідси можна лише через фронт.

– От і добре, – повеселішав Холод. – Отже, знову будемо разом.

– Коли має прибути комісія?

– Обіцяли через місяць, – повідомив Лев Саламон.