Розділ «Українська комісія»

– Я це розумію. Пан офіцер палить сигарети чи люльку?

Гауптман повернувся до Теодора.

– Сигарети чи люлька? – запитав.

Той знизив плечима.

– Та взагалі то люлька, але…

– Люлька, – сказав фон Шлосман.

– Вам пощастило. У мене є дуже хороший тютюн. Турецький. Ось прошу.

З цими словами продавець поклав на стіл барвисто оздоблену металеву коробку з намальованим зеленим листям тютюну і якоюсь довгою арабською в’яззю.

– Понюхайте! – Єврей відкрив коробку і тицьнув Засмужному під ніс, слушно припустивши, що саме від нього залежатиме покупка.

Теодор обережно двома пальцями взяв щіпку дрібно меленого листя і принюхався. Запах був міцний, п’янкий, знайомий. Від задоволення він замружився.

– То як? – допитувався продавець. – Чи не хороший? Іцхак вам поганого не запропонує.

Шлосман запитливо поглянув на Теодора.

– Як тютюн? – запитав.

– Хороший.

– Тоді беремо.

– Чудовий вибір. У вашого денщика витончений нюх, гер офіцер, – продовжував задоволений продавець. – Але я чомусь майже впевнений, що пан єфрейтор не має люльки.

Настрій Теодора впав. Чого-чого, а люльки у нього дійсно не було. Вона загубилася при переїзді з Терезіна у Талергоф. Він з жалем поклав коробку на прилавок.

– Цій біді можна зарадити, – заспокоїв Іцхак. – Прошу. Люльки на будь-який витончений смак.

Він швидко підійшов до полиць зліва і повернувся з дощечкою, на якій кріпилися півдюжини люльок різноманітної форми і забарвлення. Від побаченого у Засмужного очі полізли на лоба. Іцхак задоволено усміхнувся: він передчував, що сьогоднішній день буде для нього вдалим.

Фон Шлосман зрозумів, що потрапив у вдало розставлені хитрим євреєм тенета, але, по-перше, відступати було ніяково, і, по-друге, він хотів дійсно зробити Теодорові щось приємне.