TextBook — Попередньої ночі. Знаю точно. Драгунія вашої княжої милости боронилася до останку. Але накінець козаки ввірвалися до міста. Про це розповідали мені самі повстанці.
— Хто? — І знову нотка підзорливости забриніла в голосі князя й болючим відгомоном відбилась в душі Забуського.
— Ми взяли двох ранених під Немировом і, заки повісили їх на гілляці, примусили їх розказати все про Немирів.
Князь зимними, жорстокими очима вдивлявся в Забуського.
— Забуський, а правду ти кажеш?
Але й у Забуського збудилася також лють звірюки. Шапку насунув на голову. З очей посипались іскри.
— Князю! Я кинув Січ-матір і все, що там мав, не на те, щоб тобі тут байки говорити. Хочеш — вір, не хочеш — ні!
З тим повернувся й відійшов. Остовпіли офіцери й застигли, очікуючи грому. Але грому не було. Князь лише підсміхнувся широко, очі заграли недобрим блиском. Обернувся й почав сходами підійматися вгору. Але гамір на подвір'ї здержав його і він оглянувся. Побачив, як двох райтарів вело його драгуна в подертому, скривавленому, червоному колеті. Князь, який знав більшість із своїх людей, пізнав вахмістра із корогви Ястршембського.
— Яхно! Що сталося?
Яхно, блідий, скривавлений, виснажений, затримався перед князем і з утоми слова не міг добути.
— Ваша княжа світлосте, ваша княжа...
— Ей — перервав Ярема — дайте йому чогось напитися.
Знайшлася пляшка з горілкою. Яхно припав до неї.
Потім, насилу відриваючись від горілки, заговорив:
— Немирів упав!
— Ми вже те знаємо. Де пан Ястршембський?
— Згинув.
— Драгунія?
— Всі впали.
— З вами були пани Кульчицький і Мелешко?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Князь і козак“ на сторінці 3. Приємного читання.