Розділ «Князь і козак»

Між ними побачив Забуського.

— А де Бавер, Забуський?

— Нема його вже між живими, ваша княжа милосте!

— Кажи!

— Бавер згинув на палі, ваша княжа милосте. Райтарія вся перебита. Не знаю, чи один залишився в живих.

Князь поволі зсунувся з коня і став перед Забуським. Але що Забуський більш, як головою, був вищий від нього, а Ярема не любив підносити до когонебудь голову, підійшов до східців на ґанку, став на них і кинув погляд на Забуського й на присутніх старшин.

— А ти, Забуський? Як ти врятувався?

Степовому отаманові кров ударила в обличчя, бо в голосі князя відчув недовір'я.

— Я радше розкажу вашій милості все за порядком. Згідно з інструкцією вашої княжої милости, ми їхали, щоб забрати з-під Бару княжни Збаразькі. Але на дорозі біля Загір'я вичікував на нас Нечай.

— Хто? Нечай?

— Нечай. Райтарія була в добрім ординку і ми відступили на Брище. Я радив поспішати і не їхати на Брище, тільки лісами, бо ці сторони добре знаю. Я знав, що зранку нас там обскочать. Але Бавер надто дбав про коні й думав, що в день він безпечний та що буде могти переїхати по черевах кожного козацького відділу. Тоді я взяв своїх людей і полоненого та пустився в ліси бічними малими доріжками. Там я чекав аж до досвіту. Зранку прийшло.

— Що?

— Нечай оточив його з трьох боків і вирубав увесь полк до ноги.

— Гм! Гм! Ми чули, що Бар упав. Місто, чи замок?

— І місто і замок. Уся ґвардія королевича вигинула. Ніхто не втік.

— Також Нечаєве діло?

— Так.

— То певно він тепер злучився з Кривоносом?

— І я так думаю, ваша княжа милосте. Його відділи взяли Немирів.

— Немирів упав? Коли?