Розділ «IВАН IВАНОВИЧ»

Пiсля Iвана Iвановича ще виступали промовцi, але все вже було ясно, i тому Методiй Кирилович закрив зiбрання.

Комосередок повалив на вулицю. Дощик в цей час ущух i над городом мовчазно стояли важкi осiннi хмари.

…Ну, як я його? Добре? – спитав Iван Iванович.

– Ти сьогоднi прекрасно говорив, – сказала Марфа Галактiонiвна. – Мар’я Iвановна прямо захоплена твоєю промовою.

– Шкода тiльки, що менi серце не дає розiйтися! – зiдхнув мiй герой. Тепер я цiлком переконаний, що маю ораторський хист. Цiлком!

V

I от мої симпатичнi герої увiйшли вже в свою кватиру, також i про те, як може звичайний випадок наробити багато неприємностей.

I от мої симпатичнi герої увiйшли вже в свою кватиру. Всюди зразковий порядок i все на своєму мiсць Явдоха порається у кухнi бiля помийного корита, мадмуазель Люсi вишиває сорочку своєму майбутньому нареченому. Дiти уже сплять безм’ятежним сном.

– Ти не пам’ятаєш, – спитав Iван Iванович, – менi не подавали на зiбраннi записок?

– Здається, нi! – сказала Марфа Галактiонiвна. Мiй цiлком задоволений герой одсунув од себе чашку з чаєм i взяв портфель.

– А все-таки подивимось! – сказав вiн. – Може, я так захопився, що й не помiтив, як укинув якось.

Iван Iванович полiз у теку i почав там ритись. Рився вiн не довго, бо раптом натрапив на якийсь документ. Вiн витяг його.

– В чому справа? – сказав Iван Iванович i зблiд.

– Що ти там найшов, Жане? – спитала Марфа Галактiонiвна.

Iван Iванович подивився на дружину розгубленими очима й передав їй документ. Марфа Галактiонiвна вихопила iз рук Iвана Iвановича вищезгаданий таємний документ i теж зблiдла.

– Як ти гадаєш, – спитав Iван Iванович. – Що це значить?

– Не розумiю! – розвела руками Марфа Галактiонiвна.

– Чи не пiдсунув хтось нарочито… з метою скомпрометувати мене? Як ти гадаєш?

Марфа Галактiонiвна уважно подивилась на стелю: вона думала. Вона довго думала i нарештi сказала:

– Все можливо… – сказала вона. – Я знаю: у тебе багато ворогiв.