– Так точно! – каже Антошка й пiдходить до мого столу. – Дозвольте прикурити?
Ця фамiльярнiсть мене зовсiм не нервує: по-перше, в кабiнетi нiкого нема; по-друге, я радий ще раз доказати свою демократичнiсть, свiй комунальний лiбералiзм.
– Прикурюй, каналья! Прикурюй! – i я галантно пiдношу йому свою гаванську сигару.
За моїм вiкном грає голубе небо. Десь, очевидно, гомонять жайворонки; десь, очевидно, такий простiр, така легкокрила даль, що я не можу не мрiяти. З мого iмпозантного будинку летить весняна «капель», її не може заглушити навiть шум шумного мiста.
– Антошка! – i я потираю руки. – Альянс?
Антошка:
– Альянс!
…А Пульхерiя Iванiвна завiдує в мене редвидатом. Це славетна людина. Коли я приймав посаду, менi стiльки про неї наговорили, що я й справдi думав її викинути з установи. Але тепер я бачу, що це була робота злих язикiв. I справдi – Пульхерiя Iванiвна така прекрасна женщина: у неї таке прекрасне волосся – золотом, що я прямо дивуюсь. I потiм вона така енергiйна, така розбитна.
– Пульхерiє Iванiвно! – питаю я. – Ви заключили договiр iз професором Чам?
– Як же! Давно заключила. Вiн такий хороший чоловiк; у нього таке, знаєте, велике горе: вчора фокстер’єр здох, i потiм вiн такi прекраснi роботи пише… Я гадаю, що йому треба дати найвищу ставку.
О, Пульхерiя Iванiвна не проморгне. Це я добре знаю. Вона не пiдiрве авторитету нашого видавництва. Вона викине на ринок, так би мовити, сливки наукової мислi.
– Обов’язково! Обов’язково! – кажу я. – Найвищу ставку. I, щоб завжди бути в курсi справ, виймаю з бокової кишенi порожнiй блокнот i беру олiвець.
– Дозвольте, Пульхерiє Iванiвно, записати цi прекраснi роботи, якi незабаром випустить наше видавництво.
Вона:
– Ах, Миколо Григоровичу, я й забула… От пам’ять… Я зараз принесу їх.
– Що ви! Що ви, Пульхерiє Iванiвно! Не турбуйтесь. Дозвольте тодi менi просто написати: в якому це буде вiддiлi?
Вона:
– Вiддiлi?.. Ах, боже мiй… от пам’ять… Це ж вiдомий професор Чам… по… по… неврогеологiї, здається. Професор Чам. Професор Чам.
Нiч.
Весна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРАБЕСКИ“ на сторінці 4. Приємного читання.