TextBook – Я не одержую!
А Макс хвилювався:
– Я от вийшов з партiї… i нiчого…
– Ну, ви ж анархiст.
Максовi приємно було, коли його називали так.
Вiн надхненно сказав:
– Так, анархiст… Вiльний чоловiк. I бiльш нiчого.
Але Вiвдя обрiзала:
– Який ти анархiст? Досить похвалятися.
– Дюнiчко…
Не хотiла говорити.
Христя пiдвелась i заломила руки.
Христя така маленька дiвчинка, хоч їй i двадцять шiсть лiт.
Вiвдя накинула на плечi хустку й пiшла з Христею на зiбрання комгуртка. Там сидiла оддалiк – безпартiйна – i слухала. Вона завжди була на партiйних зiбраннях.
У гостиницi ще жила баба Горпина. Служила на кухнi – картоплю чистила. Був у неї чоловiк. Чоловiк мав орден Червоного Прапора – на фронтi працi одержав. Чоловiк був дуже ледачий i нiчого не вмiв, крiм як похвалятися. Горпина була товста баба й євангелистка.
Коли хто спотикався, вона казала:
– Це вас Господь Iсус Христос наказав. Значить, вам треба молитися.
А комендантовi гостиницi вона радила:
– Заглянь, моє чадо, в євангелiє от Матвiя.
Комендант «гнув» матюком i т. iнш.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КIМНАТА N 2“ на сторінці 5. Приємного читання.