– Дюнiчко! Якi ж вони мої?
I знову за стiною кричала дитина:
– У-а! У-а!
А у вiкно заглядав клаптик сiрого неба.
В коридорах гостиницi – "загального помешкання" робiтникiв Н-ської вiйськової установи – вештались люди, а по вулицях шумiли автомобiлi й фаетони.
Вiвдя непорушне сидiла бiля вiкна.
Макс брав книгу й читав уголос.
О десятiй годинi Вiвдя казала:
– Годi, скажи менi, Максе, що б з тебе вийшло, коли б не вiйна й не революцiя?
Макс:
– Не знаю.
– А я знаю. Ти б де-небудь у провiнцiальнiм мiстi екстерничав. Тебе б жидожери уперто три роки пiдряд зрiзували по латинi, чи що. Нарештi ти б видержав iспит i був би дантистом. Ха! Знаєш, як шансонетки…
Вiвдя пiдняла трошки спiдницю й цинiчно заспiвала:
Пошла я раз к дантiсту,
К большому спецiалiсту,
Чтоб он мнє вставiл в дирку
Зуб! Зуб
Макс нервово перекосив обличчя.
– Дюнiчко!
– Знаю, що Дюнiчка. Ну, ладно… А потiм…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КIМНАТА N 2“ на сторінці 3. Приємного читання.