TextBook Христя ще раз сказала холодно:
– Я не пiду.
В той же вечiр Вiвдя сидiла з Вольським на лiжку й розмовляла. На дворi знову знялась курява – зима не здавалась. Макс уже не ходив красти палива, а з установи перестали видавати – останнiй зимовий мiсяць (i то кiнець). Вiвдя задмухала на свiтло.
– Дивiться, як парує!.. Хiба ви не змерзли?
– Трiшки змерз, – сказав Вольський, запалюючи цигарку.
– Ну, то йдiть сiдайте бiля мене – буде теплiш.
Сiв.
Сказала:
– Щiльнiш. А то положiть руку на плече.
Вольський:
– Нi, мабуть, не треба.
– Чому?
– Зайде Макс, а вiн i так на мене сердиться.
З iронiєю:
– А ви боїтесь?
Просто:
– Нi!
Курява залiплювала вiкно. Через три кiмнати рубали дрова. Гу!.. Гу!..
Вiвдя сказала:
– Чого менi сiро?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КIМНАТА N 2“ на сторінці 15. Приємного читання.