TextBook – I завтра.
– I пiслязавтра?
Вольський подивився гостро. Вiн завжди дивиться гостро й чiтко. Вольський сказав, що йому завжди буде чудово, бо вiн комiсар.
Розсмiялась:
– Ця цинiчнiсть менi не подобається.
Вiн погладив себе по широкому лобi й тихенько засвистiв.
– Що ж тут цинiчного? Ви, мабуть, не про те подумали. Я просто почуваю себе здiбним до життя, до боротьби. I тiльки. А коли я комiсар, то я, значить, такий.
– Агiтацiя! – i скривила обличчя.
Виходили до залiзницi. Збiгли на насип.
Вона:
– От, дивiться: все далi й далi, а куди – невiдомо.
Вiн:
– Ви про рейки? Чого ж невiдомо? Далi станцiя – одна, друга, третя.
Вона:
– Тому невiдомо, що, може, з цих рейок раптом потяг i звалиться. От вам i невiдомо.
Вiн:
– На то є семафор. А нещаснi випадки завжди бувають – це теж вiдомо.
Йшли на схiд – по рейках. Простори кутались у надвечiр’я.
Вiвдя казала:
– Я люблю йти на схiд, бо навiть вiвтар на схiд дивиться. Вольський узяв її за руку й фамiльярно посiпав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КIМНАТА N 2“ на сторінці 12. Приємного читання.