– Блоху! Блоху!
Але не схотiв спiвати блоху: гонор знаменитости.
Раптом вдарив духовий оркестр.
Хая спитала:
– Чого ти не принiс подушки? Карло Iванович:
– Я, дєтошька, забуфь!
– Забуфь! Забуфь!
I… почала розпiкати, i… почала.
– Забуфь! Забуфь!
Як i треба було чекати, Карло Iванович довго слухав, а потiм пополотнiв. Але на цей раз так пополотнiв, як нiколи.
Спершу вiн пiдсмикнув брюки, потiм забiгав по кiмнатi i раптом закричав мов не своїм голосом:
– Рабiня! Рабiня! Шьо тi мушаєшь меня? Рабiня.
Трусилась борiдка, ще пiдсмикував брюки й кричав не своїм голосом.
Хая перелякалась:
– Зою, Зоїчко! Йди сюди. Вiн уб’є мене.
Прийшла Зоя, але Карло Iванович конче розiйшовся:
– Рабiня!.. Рабiня! Два хота мушаєшь!
Хая теж пополотнiла:
– Карль! Що ти кажеш? Боже мiй! Ти попираєш усе святе: ми так жили два роки… Ах, Боже мiй! Зою, менi темнiє в очах. Ох! Ох!
Тодi Карло Iванович вискочив iз кiмнати й ускочив у Зоїну кiмнату. I чути було на всю квартиру гiстеричне: – Рабiня! Рабiня!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СВИНЯ“ на сторінці 14. Приємного читання.