Розділ «Додатки»

В Легіоні з 1914 року. Герой пісні "Як з Бережан до кадри". Брат дружини невтомного просвітянина Надвірнянщини о. Олексія Гаврилюка, який з 1914 року очолював Надвірнянську парохію УГКЦ. Роман Купчинський у статті "Мої добрі знайомі" (Вісті комбатанта. — 1964. — Ч. З (15). — С. 34) зазначив: "Пор. Йосип Теліщак. Серед моїх добрих знайомих займає одно з перших місць Йосип, а як тоді і потім ще довго-довго писалося і казалося — Осип Теліщак. Не тому має одно з перших місць, що я з ним спеціяльно добре жив, а тому, що його не можна було не любити. Ввічливий, готовий все прийти з поміччю, веселий і єдиний до товариства. Належав до штабу полку, разом з ад'ютантом, чет. Василем Панчаком, хор. Євгеном Ясеницьким і підхор. Павлом Теодоровичем, "шефом" полкової жандармерії… Ходили ми разом вперед і назад, але де б ми не спинились — Теліщак закохувався зараз у якійсь дівчині, а то й у двох. Про це свідчить стрілецька пісня: "Як з Бережан до кадри"… Не минув його третій ворог наших визвольних змагань. Взимі 1919 на 1920 р. захворів у Чотирикутнику Смерти на тиф і помер у лічниці в Жмеринці. Коли друзі приїхали його поховати, то мусіли розкинути кількадесят вояцьких трупів, заки його знайшли…"

ТИМ'ЯК Ю. Член Ради Косівського коша січових стрільців (з

2.08.1914), командант 2-ї чети 1-ї сотні 1-го куреня УСС (09.1914).

ТИСОВСЬКИЙ Степан Васильович (1878, Львів — 15.09.1923, Львів). Військовий і громадський діяч, журналіст; редактор журналу "Молоде Життя" (02.1921–1923), член Верховної пластової ради, скавтмастер; військові звання — майор військового судівництва австрійської армії, отаман УГА.

Старший брат засновника Пласту Олександра Тисовського. Середню освіту здобув в Академічній гімназії у Львові. Володів німецькою та французькою мовами. Закінчивши університетські правничі студії, пройшов однорічну військову службу. Фахом обрав австрійське військове судівництво (1900). Службу військового аудитора здійснював у Львові, Пулі(Рига, Словенія) та Перемишлі. На фронтах Першої світової війни (1914–1918) як майор-аудатор проводив військово-польові суди. Вірний принципам справедливості, захищав невинних людей від безглуздих звинувачень австрійських і угорських військових. За свою принциповість 1918 року був відкликаний із фронту і призначений на службу до м. Львова. Іменем української влади підтримував порядок у ввірених йому в'язницях Львова (11.1918). Коли владу в місті захопили поляки (21.11.1918), залишив службу. Зголосився в українську армію, отримав ступінь підполковника і повідомлення — чекати нагоди. Влаштувався на роботу діловодом Українського крайового товариства охорони дітей та опіки над молоддю. Ця незалежна від держави посада дозволила йому стати справжнім керманичем Пласту, а секретаріат УКТОДОМ фактично перетворився на осідок пластового проводу. Автор праці "Пластові Закони" (Львів, 1922). Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Його іменем названо 1 — й курінь пластунів сеніорів (квітень 1930), серед співзасновників якого був і М. Горбовий.

ТРУХ Григорій (Андрій) (19.02.1894, с. Гірне Стрийського пов., нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 9.05.1959, монастир у Грімбсі, Онтаріо, Канада). Військовий і релігійний діяч, священик; журналіст; командир сотні УСС (осінь 1917), редактор часопису для молоді і дітей "Наш Приятель" (Львів, 1926, 1927), редактор журналу "Світло" (1943–1946); військові звання — поручник австро-угорської армії, старшина УГА.

Народився в родині сільського війта. Уже в перших класах гімназії відзначився побожністю, сентиментальною та поетичною вдачею. Випускник гімназії у Стрию. Вихованець стрийського Пласту (1913–1914). В УСС із серпня 1914 року. Служив у сотні Дмитра Вітовського. Один із кращих провідників стеж у Карпатах. Поранений у Болехові 30 травня 1915 року. Відзначився під Потуторами на Поділлі, вивівши підрозділ з російського оточення (1916). Входив до першого штабу Ордену залізної остроги. Останній Великий комтур Ордену залізної остроги. Співавтор і головний популяризатор пісні "Ой у лузі червона калина" (саме завдяки йому ця пісня стала неофіційним славнем УСС). Співавтор низки жартівливих стрілецьких пісень. Як член Українського центрального військового комітету взяв активну участь у Листопадовому зриві 1918 року у Львові. Командант обсади корпусної команди у Львові. Біля костелу Св. Анни отримав друге поранення і потрапив до польського полону. Перебував у таборах у Вадовицях і Домб'ї (під Краковом), де познайомився з інтернованими отцями василіанами. 1920 року вступив у монаший чин святого Василія Великого. Закінчив теологічні студії (1921–1925). Священик-василіанин (з 1926). У 1932–1933 pp. - священик на Холмщині. З 1933 р. в Канаді і США, де провадив місіонерську діяльність.

Автор спогадів про УСС, пісень і поезій на стрілецьку тематику. Автор праць: "Марія. Життя Пресвятої Богородиці" (1945), "Українська мова. Граматика української літературної мови" (1947), чотири томи "Життя Святих" (1952–1970), "Світила Християнського Сходу" (1968). Похований у Вінніпезі.

ТУЧАПСЬКИЙ Іван (1892, с. Переволочна Золочівського пов., нині Соколівської сільради Буського p-ну Львівської обл. — ?). Військовий і громадський діяч; четар УСС. До Першої світової війни — активний діяч Львівської повітової "Січі" і товариства "Січові стрільці II". В УСС із 1914 року. Учасник бою під Стриєм (осінь 1914). Поранений у Карпатах 25 жовтня 1914 року. Після розгрому сотні УСС Романа Сушка на схилах гори Лисоня 2 вересня 1916 p. І. Тучапський перебрав командування над рештками сотні.

УСТИЯНОВИЧ (УСТІЯНОВИЧ) Іван. Громадський діяч, військовий організатор, учитель; секретар Косівської повітової Бойової управи УСС (08.1914), четар УСС, член Української національної ради ЗУНР (1918). Учасник бою під Стриєм (осінь 1914). Брав активну участь в утвердженні української влади у Косові в 1918–1919 pp., після поразки виїхав на Закарпаття. Очолював і розвивав осередок Пласту у Великобичківській громадській школі.

ЦЯПКАГСКОРОПДД") Іван (1884, с. Хишевичі Рудківського пов., нині Коропужнянської сільради Городоцького р-ну Львівської обл. —

08.1920, Архангельська губ., РСФСР). Військовий діяч, адвокат; командир сотні УСС (1915) та будівельної сотні УСС (1917), генеральний обозний куреня УСС, слідчий судця суду корпусу СС (1919); військове звання — сотник УГА.

Учасник боротьби за український університет у Львові (1907), обвийувачувач у судовій справі проти Г. Сенкевича за зневагу до українських студентів (1908). Студент Віденського університету. Член Студентського товариства "Січ" у Відні. Випускник правничого факультету Львівського університету. В УСС із 1914 року. Брав участь у карпатській кампанії і походах на Поділлі. Веселої вдачі. Загальний улюбленець усу-сусів. Герой стрілецьких пісень. Саме йому присвячено стрілецьку пісню "Бо війна війною". У Вишколі УСС став одним із засновників Ордену залізної остроги, головним завданням якого було плекання товариськості та культури, формування характеру на засадах вояцького лицарства. Перший Великий комтур Ордену залізної остроги. Довгий час стояв на чолі Ордену і посвячував "непохитників" на лицарів. Роман Купчинський писав про нього: "Його звичайно знають як фігуру смішну, одначе так дійсно не було. Він мав вправді свої смішні сторінки, наприклад був цілком на лиці подряпаний і говорив тільки афоризмами, одначе поза тим людина дуже ідейна і працьовита, та ще дуже гарний вояка". Потрапив у більшовицький полон, перебував у концтаборі Кожухів біля Москви. Разом з іншими полоненими старшинами УГА вивезений до Архангельська, звідки їх відбуксирували в Біле море на баржі, яку підірвали і потопили.

ЦЯСТЕЧКО (? Львів — 3.09.1916, г. Лисоня, нині Бережанський р-н Тернопільської обл.). Січовий стрілець. "Веселий, бадьорий товариш" (оцінка М. Горбового). Член "Січових стрільців II" (кошовий Роман Дашкевич). Левко Лепкий згадував, що Роман Дашкевич зумів "захопити стрілецькою ідеєю навіть львівських батярів, що не знали української мови. Деякі з них славилися потім у боях як герої, приміром такий львівський безбатченко і бродяга Цястечко, що поліг на Лисоні". Коли курінь Сеня Ґорука підійшов на Лисоню, ворог проламав австрійську бойову лінію в Потуторах, зігнав четверту сотню першого куреня і захопив його команду. Від ганьби полону її врятувала чета хорунжого Євгена Ясемицького. Про цю чету "Історичний Калевдар-Альманах Червоної Калини" іш 1927 р. писав так: "…Гора була знову добута. Тільки ще направо гніздо російських скорострілів клало покоси смерти. В крайній момент кинувся туди хорунжий Ясеницький з четою. Та його випередив син львівської вулиці, герой з боїв на Лисоні — стрілець Цястечко. Він скочив у рів на голови москалям, як грім з ясного неба. Скоростріли змовкли… Але замовк і на віки вічні Цястечко. Взятий на ворожі багнети, погиб геройською смертю там, на горі стрілецької слави".

ЧЕРВОНИЙ. Стрілець 1-І сотні УСС.

ЧМОЛА Іван-Олександр Симеонович (6.03.1892, с. Солотвин Богородчанського пов., нині смт Солотвин Богородчанського p-ну Івано-Франківської обл. — 27.06.1941). Військовий і громадський діяч, педагог; командир 2-ї сотні Галицько-Буковинського куреня СС (1917), 2-ї сотні 1-го куреня СС (19.01.1918), 2-го пішого куреня 1 — го полку СС, командир 3-го полку СС, начальник Коша СС (02.1919 — 10.05.1919; також із 07.1919), член Стрілецької ради; військове звання — полковник Армії УНР.

Випускник перемишльської гімназії. Навчався у Львівському університеті. Закінчив Краківський університет. Магістр природничих наук.

Співзасновник Пласту, зв'язковий 17-го куреня ім. Михайла Драгоманова (Яворів), керівник вишколів на Соколі, засновник і курінний 1-го куреня УПС ім. С. Тисовського, скавтмастер. Пластовий псевдонім "Чмоль". Організатор січово-стрілецького руху. Учасник Першої світової війни. У вересні 1915 р. потрапив до російської неволі. Перебував у м. Царицин (табір Дубовка). Восени 1917 р. втік до Києва. У листопаді 1917 р. — од ин з організаторів куреня Київських січових стрільців. Учасник оборони Києва від більшовицьких військ (1918). Із грудня 1919 р. до 1922 р. — у польському полоні. Член УВО. Викладач у яворівській (1922–1930) і дрогобицькій гімназіях (1932–1939). У 1930–1932 pp. перебував у польських тюрмах. Арештований НКВД 22 червня 1941 року. Страчений.

ЧУМАК Степан. Організатор УСС у Тернопільському повіті. Підхорунжий УСС. Співорганізатор Пресової кватири Коша УСС (травень 1915) та підстаршинської харчівні. Правник. Завідувач стрілецькою бібліотекою, служив у канцелярії.