Розділ «М. Горбовий. Гуцульщина у Визвольних змаганнях»

Гей, Чорногора зраділа,

Гей, як Січ славну узріла…

Звістка про створення 5 травня 1900 р. у с. Заваллі Снятинського повіту першої Січі сколихнула всю Гуцульщину, і скрізь почали засновуватися січові товариства. В січові ряди вступали старі і молоді, жінки й чоловіки, дівчата та хлопці, у селах та містах появилися малинові ленти і зазвучала січова пісня:

Гей, там Січ в похід виступає!..

І просить леґіник свою маму:

"Пусти мене, моя мати,

Гей, та за Січов мандрувати…

І обіцяє за це:

Буду тобі день орати, день косити,

Гей, три дни ціпом молотити".

А коли вже всі в гурті, в поході, тоді звертаються до бистрозорого орла:

Ой ти, орле, ти, соколе, поведи нас в чисте поле,

В чисте поле, на Вкраїну, де мем боротись до загину!

Відповідні патріотично-історичні пісні, дух братерства, самопосвяти, ясна мета — все це разом стало найкращою підвалиною для пізнішого січово-стрілецького руху на Гуцульщині, який з весни 1914 року набув широкого розмаху.

1914 рік! Грімко-весело затрембітали трембіти по всіх верхах і по ґрунях: "Збірка! Велика збірка всього Січового Стрілецтва до боротьби за Україну!"

І радісно відгукнулися гуцульські серця на той святий заклик!

Коли ще котрий легінь не встиг був досі вписатися в члени січово-стрілецького товариства, робив це негайно, щоб не було запізно, щоб не бути останнім.

І вже старий батько-Гуцул не давав синові в руки бартку й пістоля за черес, і не справляв його в дебри, у звори, щоб добре сховався перед "бранкою" до чужого війська. А тремкими руками благословив сина-леґіня у щасливу путь:

— Ти шєсливий, синку, що-с діждав стати борцем за свою справу, за нашу рідну Україну! Ми, старі, боролися за чюже. Ми не розуміли, за що ми боремоси та за яке. Казали, що так мус бути. Тепер не те. Тепер ясно, за що! То й не сором нашого імени. Най пізнают вороги, що то є Гуцул! Іди здоров! Най вас Бог благословит!