Розділ «Додатки»

БРАЙЛЯК М. (? м-ко Делятин Надвірнянського пов., тепер місто Наддвірнянського р-ну). В УСС із 1914 року.

БРОВЧУК Михайло (1894, с. Красноїля Косівського пов., тепер Верховинського р-ну — 1919). Аматор Гуцульського театру Г. Хоткевича, з яким гастролював 1911 року. В УСС із 1914 p., згодом в УГА. Загинув у бою з поляками під Львовом.

БУДЗ Петро Якович (5.08.1882, с. Старі Кути Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 9.03.1970, с. Старі Кути Косівського р-ну). Військовий діяч, журналіст, педагог; старшина 24-го Коломийського піхотного полку австро-угорської армії (1918), ад'ютант командира, начальник оперативного штабу 2-ї Коломийської бригади Галицької армії (1918–1919), співредактор щомісячника "Український Скиталець” (1920–1924), учитель народних шкіл Косівщини, директор Бережанської дівочої гімназії (1930–1931), інспектор народних навчальних закладів Львівського повіту (1930-ті pp.); військові звання — підполковник УГА, полковник Армії УНР.

БУДУРОВИЧ Гаврило Якович (1889, с. Березів Нижній Коломийського пов. — 1978, с. Березів Нижній Косівського р-ну). Стрілець 6-ї сотні УСС.

БУДУРОВИЧ Михайло Васильович (1896, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1970, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Десятник 2-ї сотні, згодом хорунжий УСС. В УСС із 28 серпня 1914 року. Воював у складі сотні Осипа Букшованого, потім — Дмитра Вітовського. Учасник боїв на г. Маківці. Нагороджений Срібною медаллю "За хоробрість" II ступеня. Восени 1916 р. під Бережанами потрапив у полон. До Лютневої революції перебував в Іркутській області. Після повернення воював у складі УГА. Поранений у бою проти поляків на Львівщині. Перейшов з УГА за Збруч. Брав участь у боях з денікінцями та більшовиками. Хорунжий Армії УНР. У складі ЧУГА воював проти поляків. Після поразки подався на заробітки до Франції (1924–1931). Повернувшись, працював у дитячому будинку в Середньому Березові (1939–1941), а з кінця 1941 р. — лісником у Нижньому Березові. У серпні 1943 р. проводив партизанів-ков-паківців із Березова до Печеніжина. Допомагав повстанцям УПА, де перебував його син Степан ("Люлька").

БУКАТЧУК Созонт Васильович (2.05.1896, с. Кобаки Косівського пов. — 13.03.1948, с. Кобаки Косівського р-ну). Військовий і громадсько-політичний діяч. Навчався у вижницькій гімназії. У Першу світову війну влився до УСС. Потрапив до російського полону. В Росії захопився комуністичними ідеями. Воював на боці більшовиків, потрапив до німецького полону (1918). Звільнившись, повернувся в Галичину. Член КПЗУ. Боровся проти польських окупантів. Двічі засуджений поляками. Відбував покарання в політичній в'язниці Бриґідки. Делегат III з'їзду КПЗУ (1928) та Європейського конгресу трудового селянства (м. Берлін; 1930). Відбув однорічні "Ленінські курси" в Москві, звідки знову повернувся до Галичини. Інструктор ЦК КПЗУ на Львівщині й Волині. У 1934 р. поляки позбавили його волі на 15 років. Звільнений з неволі із приходом Красної армії (1939). Делегат Народних зборів у Львові (1939), учасник 5-ї позачергової сесії Верховної Ради СССР (м. Москва, 1939). Депутат Верховної Ради УССР (з 1940).

БУКАЧУК Петро (1895, с. Кобаки Косівського пов., тепер Косівського р-ну —?). Стрілець 3-ї сотні УСС.

БУКШОВАНИЙ Осип Семенович. Див. "Біографії вояків, яких згадує М. Горбовий".

БУМБУК Микола (1890, с. Жаб'є Косівського пов., тепер смт Верховина —?). Січовий стрілець. 29 квітня 1915 р. на г. Маківці поранений багнетом у ліву руку.

ВАНДИЧ Іван (1895, с. Микитинці Косівського пов., тепер у межах м. Косова —?). Стрілець булавної сотні УСС.

ВАСИЛЕНЧУК Василь (1889, с. Княждвір Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну — 1919). Стрілець УГА. Загинув у бою з більшовиками під м. Крижополем, нині Вінницької області.

ВАСКУЛ Петро Васильович (8.05.1895, с. Березів Вижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 2.08.1941, с. Семаківці, тепер Городенківського р-ну). Військовий і політичний діяч, педагог. Четар австрійської армії. Один з організаторів Листопадового зриву в Коломиї. Сотник УГА. Потрапив у полон до поляків (1920), перебував у таборі для інтернованих у Польщі (1921–1922). Після звільнення працював директором школи в с. Мокре Келецького воєводства у Польщі. З 1939 р. — директор школи у с. Ясенові Пільному на Городенківщині. Член Проводу ОУН. Учасник Національних зборів у Львові, які 30 червня 1941 р. проголосили відновлення Української держави. За дорученням Ярослава Отецька відкрив у Городенці старшинську школу з підготовки кадрів для українського війська. За відмову роззброїти старшинську школу 29 липня 1941 р. мадяри заарештували його, а 2 серпня розстріляли в Семаківському лісі. Перепохований у Городенці 31 серпня 1941 року.

ВЕНЦЕЛЬ Ваврик (1896, с. Молодятин Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 5-ї сотні УСС (1916).

ВЕРБЕНЧУК Василь (1893, с. Рунгури Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-н —?). Стрілець 4-ї сотні УСС (1916).

ВЕРБОВСЬКИЙ Іван (1893, с. Молодятин Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 6-ї сотні УСС.

ВЕРБ'ЮК Іван Олексійович (13.12.1899, с. Березів Середній Печеніжинського пов. — 29.06.1938). Січовий стрілець. Учасник українсько-польської війни у складі УГА і ЧУГА. З 1922 р. навчався в Київській школі червоних старшин, а потім у Харківській школі червоних старшин. За охорону голови ВУЦВику Г. Петровського нагороджений орденом Червоного прапора. Від 1 вересня 1924 р. командував взводом та ротою 297-го Уманського стрілецького полку. Став жертвою сталінських репресій.

ВІЗНЮК Микола (? с. Княждвір Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Січовий стрілець.

ВІНТОНЮК Андрій (1892, с. Вербіж Вижній, тепер с. Верхній Вербіж Коломийського пов. — 4.09.1916, г. Лисоня). Стрілець 3-ї сотні УСС.

ВІНТОНЯК Степан (1898, Марківці Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 4-ї сотні УСС.

ВЛАШИНЕЦЬ Василь (1897, с. Розтоки Косівського пов., тепер Косівського р-ну —?). Стрілець 5-ї сотні УСС.