Розділ «Додатки»

АРСЕНИЧ Семен-Петро Степанович (15.08.1876, с. Залуччя Коломийського пов., тепер Коломийського р-ну — 1944, Польща). Військовий, громадський і кооперативний діяч, учитель. Член-засновник гуртка товариства "Сільський господар" у Коршеві (25.04.1910). Закінчив коломийську гімназію та офіцерську школу. Служив у 24-му Коломийському піхотному полку. Поранений у праве стегно. Після лікування — знову на російському фронті. У травні 1918 р. в м. Одесі працював перекладачем з російської мови, згодом — у Катеринославі. В березні 1919 р. у лавах УГА воював під Львовом. Закінчив учительську семінарію в Заліщиках (1923). Працював учителем у с. Коршеві і м. Коломиї.

АРСЕНИЧ Степан Антонович (? с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1915). Січовий стрілець. Загинув піц м. Галичем.

АТАМАНЧУК Василь (? с. Микитинці Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 26.08.1919). Січовий стрілець. Не плутати з бойовиком УВО Василем Атаманчуком, засудженим поляками за підозрою в атентаті на польського шкільного куратора Собінського (1926).

АТАМАНЮК Василь Іванович (14.03.1897, м-ко Яблунів Печеніжинського пов., тепер село Косівського р-ну — 3.11.1937). Січовий стрілець, письменник. Закінчивши коломийську гімназію, 1915 року пішов до австрійської армії. Спочатку служив телефоністом, потім — перекладачем у Пресбюро. 1917 року перейшов до УСС. Коли у жовтні 1918 р. УСС було перекинуто на Буковину, покинув лави УСС, залишившись в Україні. Працював секретарем газети "Боротьба", завідував трудовою школою. Переїхавши до Києва, долучився до літературної організації "Західна Україна". Писав вірші, твори для дітей, перекладав з єврейської. Літературний псевдонім Яблуненко. 31 січня 1933 р. арештований. В обвинувальному висновку зазначено: "Атаманюк був одним із керівників київської організації УВО. З його ініціативи і під його керівництвом була створена в Києві організація галицьких письменників, перейменована в 1923 р. в "Західну Україну", що ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил". Вимучений на допитах тортурами, звів на себе і деяких інших письменників наклеп. 1 жовтня 1933 р. "судовою трійкою” засуджений на 5 років ув'язнення. Перебуваючи у "Карлазі", 1 березня 1935 р. звернувся із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВД у Москві. У листі писав: "Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, змушували безперервно бігати, загрожували різними тортурами і т. Їн., помістили серед польських шпигунів. Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися піддиктування в неіснуючих злочинах". Прохання про помилування надіслав і до Й. Сталіна (13.05.1937) та А. Вишинського (29.05.1937). Це, напевно, і прискорило трагічний фінал — 3 листопада Василя Атаманюка розстріляно.

БАБІЙЧУК Андрій (1897, с. Вербіж Коломийського пов., тепер Коломийського р-ну — вересень 1916, м. Бережани, тепер Тернопільсько! обл.). Стрілець 8-ї сотні УСС. Поранений на г. Лисоні 3 вересня 1916 р. Помер у шпиталі.

БАЧИНСЬКИЙ Іван (1896, м — ко Печеніжин, тепер смт Коломийського р-ну —?). Стрілець 3-ї сотні УСС.

БАБ'ЮК Іван (20.04.1892, с. Старі Кути Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 15.02.1965, м. Коломия). Старшина австро-угорсько-го війська, — сотник УГА, освітній діяч. Закінчив Коломийську державну гімназію та два семестри філософського факультету Львівського університету. Комендант станції Коломия. Воював під Равою-Руською, Львовом, на Великій Україні. Після поразки Визвольних змагань повернувся додому. Як вояк, що боровся з Польщею, не зміг продовжити навчання в університеті; тож здобував освіту на фізико-математичному факультеті в підпільному Українському університеті у Львові. Захистив диплом. Працював учителем математики в гімназіях Яворова, Стрия, Станіслава, Городенки і Коломиї. У липні 1934 р. засуджений на 3 роки за приналежність до ОУН. При відступі німців з України 1944 року емігрував до Чехії, де його й арештував СМЕРШ. Впливові особи допомогли звільнитися за умови повернення до Коломиї, де він працював викладачем у технікумі Механічної обробки деревини. Вдруге заарештований органами НКВД разом із сім'єю. 1951 року його, а також дружину Розалію і сина Романа вислали в Тюменську область. Звільнившись 1956 року, повернувся до Коломиї. Похований на цвинтарі "Монастирок".

БАБ'ЮК Микола (24.05.1900, м-ко Кути Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 1919, м. Бірзула, тепер м. Котовськ Одеської обл.). Булавний УГА (з 1918). Воював проти поляків під Львовом, потім разом з усіма подався за Збруч, де і загинув у бою.

БАБ'ЮК Осип (10.02.1894, м-ко Кути Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 11.04.1950, м. Прага, Чехословаччина). Хорунжий УГА. Закінчив старшинську школу. Комендант гарматного коша у Коломиї. Брав участь у Чортківській офензиві. Воював на Великій Україні. Знеможений боями та виснажений тифом, повернувся до Коломиї. Невдовзі поляки арештували його. Втік з етапу, перейшов до Чехо-Словаччини, де закінчив Торговельну академію та педагогічний інститут. Навчаючись у Празі, Осип познайомився із чешкою Яною. 1928 року в Коломиї вони побралися. Через рік у них народився син Ярослав. У березні 1944 p., перед приходом совєтських військ, Осип Баб'юк із сім'єю емігрував до Чехії.

БАГРІЙЧУК Петро (? с. Космач Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 31.08.1919, м. Київ). Старшина 10-ї сотні 3-го куреня 24-го Коломийського піхотного полку ім. гетьмана П. Дорошенка УГА. Загинув у бою з денікінцями під Печерською лаврою.

БАКАЙ Юрко (1895, с. Княждвір Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 8-ї сотні УСС. 1 травня 1915 р. поранений у праве плече під час боїв на г. Маківці.

БАКАЙ Василь (? с. Княждвір Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Січовий стрілець.

БАКАЙ Петро (1895, с. Княждвір Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Січовий стрілець.

БАРАНЮК Дмитро (1894, с. Город Косівського пов. — ?). Стрілець технічної сотні УСС.

БАРАНЮК Іван (1894, с. Москалівна, тепер у межах м. Косова —?). Стрілець 3-і сотні УСС.

БАРЧУК Михайло (1891, с. Космач Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну —?). Стрілець 4-ї сотні УСС.

БЕЙСЮК Петро (1898, с. Стопчатів Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 11.08.1915, м. Галич, тепер Івано-Франківської обл.). Звідун 3-ї сотні 2-го куреня УСС. Учень 6 класу гімназії. Відбув походи на с. Бескид, Синевір, Перегінське, м. Дрогобич, Стрий, Львів, Красне. Брав участь у боях на Маківці, під Болеховом, у Галичі. Захворів на холеру. Помер у шпиталі у Галичі. Похований на місцевому цвинтарі.

БЕЛЬМЕГА Федір (1898, с. Довгополе Косівського пов., тепер Верховинського р-ну — 1915). Січовий стрілець сотні Осипа Семенюка. 29 квітня у бою на г. Маківці смертельно поранений у живіт. Помер по дорозі до с. Головецьке.

БЕНДЕЙЧУК Юра (1896, с. Жаб'є Косівського пов., тепер смт Верховина —?). Стрілець 3-ї сотні УСС.

БЕРБЕНИЧУК Василь (1893, с. Космач Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну —?). Стрілець 4-ї сотні УСС.