Розділ «Додатки»

ШИПАЙЛО Роман (? — 1941). Державний, військовий і громадський діяч, педагог, музикант (віолончеліст); командант Запасного гарматного коша, член Державного секретаріату військових справ (артилерійський відділ, з 02.1919); військові звання — майор австро-угорської армії, сотник УГА.

Організатор Пласту в Українській державній гімназії (м. Коломия, 1912). Професор гімназій у Коломиї та Бережанах, викладач фізики, математики і співів. Опікун Пласту в Коломиї та Бережанах, зв'язковий 13-го Коломийського куреня юначок імені Орисі Завісної. Пластун-скавтмастер (22.5.1924). Разом із М. Горбовим — член-засновник

1-го Сеніорського пластового куреня ім. Степана Тисовського (квітень 1930). Комендант пластового табору на Соколі (літо 1930). Організатор і керівник гімназійних оркестрів і хорів у коломийській та бережанській гімназіях. Автор спогадів. Ймовірно, вбитий при переході румунського кордону. Сьогодні його іменем названа вулиця в м. Коломиї.

ШКОНДЕЮК П. Стрілець УСС.

ШУМСЬКИЙ Осип (1896, с. Боднарів Станіславського пов., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — ?). Старший десятник сотні Романа Дудинського. Гімназист. 4 травня 1915 р. поранений у битві на г. Маківці кулею "дум-дум" у ліву руку (втратив два пальці).

ЮСИПЧУК Д. Писар Косівського коша Січових стрільців (з 2.08.1914).

ЯСЕНИЦЬКИЙ Євген (1892, м. Дрогобич, нині Львівської обл. — ? м. Кожухів, РСФСР). Військовий діяч; четар 3-ї сотні; військове звання — хорунжий австро-угорської армії. Студент правничого факультету Львівського університету. В УСС із 1914 року. Відзначився в бою на г. Лисоні, де зі своєю четою звільнив від російського полону штаб І куреня і частину сотні Осипа Будзиновського. При цьому був поранений. Згодом служив при команді Вишколу.

У 1920 р. захоплений більшовиками в Києві. Засланий на Північ, де загинув.

Уклали Роман КОВАЛЬ, Юрко ЮЗИЧ та Микола ЛАЗАРОВИЧ

П. Арсенич, Р. Коваль. Неповний список вояків УСС та УГА галицької Гуцульщини, вихідців із нинішніх Верховинського, Коломийського, Косівського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області

АНЦРУСЯК Михайло (1899, с. Молодятин Печеніжинського пов., тепер Коломийського р-ну —?). Стрілець 5-ї сотні УСС.

АНТОНЯК-молодший Юрко (1897, с. Голови Косівського пов., тепер Верховинського р-ну —?). Десятник УСС. Поранений 29 квітня 1915 р. на г. Маківці кулею "дум-дум" у плечі і осколком гранати у праве коліно.

АРСЕНИЧ Андрій Миколайович (1899, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1985, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Учасник Першої світової війни. Після розпаду Австро-Угорщини служив в УГА. Ініціатор відновлення читальні "Просвіти" (1924). У 1926–1931 pp. перебував у Канаді. Повернувшись у рідне село, працював касиром у кооперативі "Май", матеріально підтримував "Рідну школу". Згодом — член ОУН, голова сільради. Щоб уникнути арешту за перебування сина Миколи в УПА, перейшов на нелегальне становище. Арештований 8 березня 1946 року. Звинувачувався у тому, що був "заступником начальника караулу" куща самооборони села (1944). Військовим трибуналом військ МВД Станіславської області 12 липня 1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в Архангельську і Комі АССР (1948–1955). Після повернення із заслання не міг прописатися в рідному селі, тож виїхав до Одеської області, де в 1960-х pp. працював пастухом у радгоспі. Доживав віку в рідному селі, але не у своїй хаті, бо її розібрали більшовики. Реабілітований 13 листопада 1991 року.

АРСЕНИЧ (КОВТКІВ) Василь Антонович (1895, с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1937). Старшина УГА. Народився в сім'ї селянина-лісоруба. Вчився у вижницькій гімназії. За уряду ЗУНР — начальник охорони транспортів у м. Станіславі. Відступив за Збруч. У лавах ЧУГА воював проти поляків. 1922 року демобілізувався. Працював у Запоріжжі в робітничо-селянській інспекції, потім — інструктором Житомирського обкому ВКП(б), секретарем райкому ВКП(б)у Коростені, головою райвиконкому в м. Малині. Розстріляний.

АРСЕНИЧ Іван Антонович (1898, с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1937). Вояк УГА. Брат В. А. Арсенича. Воював проти поляків під Львовом, потім у ЧУГА. 1926 року закінчив Харківський університет. Працював директором школи в Запоріжжі. Розстріляний.

АРСЕНИЧ (САРАМЧИКІВ) Іван Миколайович (1889, с. Березів Нижній Коломийського пов., тепер Косівського р-ну — 1927). Старший десятник 24-го Коломийського піхотного полку, хорунжий УГА, вчитель. Закінчив учительську семінарію (1913). Учасник Першої світової війни. Разом зі старшинами-односельцями R Арсеничем, І. Ґеником-Катунівим та ін. брав участь у підготовці перевороту 1 листопада 1918 р. у Коломиї. На початку лютого 1919р. Начальна команда (далі НК ~ Ред.) УГА прислала його з постою у Ходорові до Державного секретаріату шляхів, пошт і телеграфів у Станіславі для організації польової пошти. Арсенич розробив план організації польової пошти за зразком польової пошти колишньої російської армії. В УГА очолював польову пошту полку. 1920 року перебував у ЧУГА. Залишився в УССР 1921 року в Одеській області одружився з цілителькою Ганною Бурець. Вчителював, згодом став директором школи, ого дружина листувалася з родичами чоловіка, що проживали в Нижньому Березові, який належав тоді до Польщі. Через це була 18 січня 1938 р. арештована. Загинула в тюрмі. Їхні сини Володимир та Леонід — мешканці Одеси. Леонід, коли довідався, що маму безпідставно репресували, на знак протесту в 1960-х роках вийшов із КПСС.

АРСЕНИЧ Михайло Антонович (1899, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 1967, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Вістун УГА. У складі Гуцульського пробойового куреня воював під Львовом проти поляків. З частинами УГА відступив до Чехо-Словаччини. Працюючи в залізничній поліції в Ужгороді, допомагав переправляти зброю і медикаменти будьонівцям, які 1920 року воювали в районі Стрия. За це арештований чеськими властями. Утік до Відня, звідки в 1924 р. повернувся додому. Польська поліція, звинувативши його у шпигунстві, протримала 7 тижнів у коломийській тюрмі. В Нижньому Березові брав участь у громадсько-політичному житті як член "Просвіти" та "Рідної школи". У 1939 р. — начальник міліції, а 1940 року — інспектор фінвідділу в с. Яблунів. 1943 року арештований гестапо. 1945 року повернувся в рідне село. Від 1953 р. працював у колгоспі бригадиром будівельної бригади та служив дяком у церкві.

АРСЕНИЧ (МАРУСИК) Петро Михайлович (10.07.1894, с. Березів Нижній Печеніжинського пов. — 29.09.1976, с. Нижній Березів Косівського р-ну). Четар УГА. Учасник Першої світової війни. Учасник встановлення української влади на Коломийщині 1 листопада 1918 року. Від 1925 р. учителював у с. Гринівці, Чорних Ославах, а в 1940–1957 pp. - у с. Мишині. Написав спогади про с. Березів Нижній і свою родину. Вів щоденник про службу в австрійській армії та УГА.

АРСЕНИЧ Роман Августинович (1898, с. Мишин — 7.04.1941, м. Величка, Польща). Сотенний 2-гопіхотного полку УГА. Народився в родині священика. Закінчив гімназію в Чернівцях. Підчас Першої світової війни — офіцер австрійської армії. Після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА. Брав участь у поході за Збруч. Перехворівши на тиф, повернувся на Гуцульщину. Згодом закінчив медичний факультет університету у Іраці. Перебуваючи в час канікул у Пістині, безкорисно лікував батькових парафіян.

1938 року створив приватну практику у Величці та став директором місцевої "Каси хорих". Похований на цвинтарі у Кракові.