Розділ «12. Україна в першій половині XIX ст.»

Історія України


12.2. Декабристський рух в Україні


Загальна криза феодально-кріпосницької системи активізувала суспільно-політичний рух. Ідеї Великої французької революції справили політичний вплив на Україну. Однодумцями М. Новикова, О. Радищева та інших просвітителів Росії в Україні були В. Капніст, Г. Винський, І. Орлай, І. Котляревський та ін. Формування української нації було тісно пов'язане з ідеєю незалежності України, що надавало всьому суспільно-політичному рухові національної спрямованості.

Вітчизняна війна 1812 р. викликала загальнонародне піднесення, зміцніли надії передової частини українського суспільства на прогресивні реформи. На Лівобережжі України було створено 9 полтавських і 6 чернігівських полків. В організації 5-го полтавського полку взяв участь І. Котляревський. Усього в Україні було сформовано 19 козацьких та 20 кінних і піших полків, до яких належало, крім офіцерів, 68,9 тис. осіб. Для забезпечення армії український народ зібрав понад 9 млн крб. Але Олександр І, пообіцявши українським козакам, що після війни з Наполеоном вони стануть постійним козацьким військом, слова не дотримав. Козаки залишилися звичайними селянами. Хіба що у 20-ті роки 25 000 українських козаків переселили на Кубань і включили до складу Чорноморського війська.

Офіцери й солдати під час закордонних походів побачили в Європі інше життя, позбавлене кріпосницького рабства, що було на землях Російської імперії. Вільнодумні настрої у військах спричинили появу в Росії масонських лож і таємних політичних товариств, з яких згодом виріс декабристський рух. Масонство поширилося і в Україні. Об'єднувала масонський рух національна проблема. У цьому аспекті особливо активні були дві масонські ложі: одна в Полтаві, до якої належав І. Котляревський, друга в Києві під назвою "З'єднані слов'яни" - українці, росіяни, поляки. З масонських лож виростали суто політичні товариства, що закликали до зміни діючого ладу. Найактивнішими з них були організації декабристів. Зокрема, "Союз порятунку" ("Товариство істинних і вірних синів вітчизни"), а також "Союз благоденства", "Союз порятунку" (1816, Петербург) мали своїми фундаторами О. і М. Муравйових, І. Якушкіна, С. і М. Муравйових-Апостолів, П. Пес-теля та ін., усього майже 30 осіб. Чимало з них були пов'язані з Україною. Метою їх діяльності було встановлення в Росії конституційної монархії.

Подальший розвиток визвольного руху потребував досконалішої програми: її запропонували діячі "Союзу порятунку" під назвою "Законоположення союзу благоденства" ("Зелена книга"). Так утворилася нова таємна організація "Союз благоденства" (1818-1821) у Москві. її метою було повалення деспотичної монархії та встановлення республіки. В Україні діяли досить численна Тульчинська управа (30 осіб) "Союзу благоденства" на чолі з Пестелем, гурток передових офіцерів "Залізні персні" (1815- 1816), створений у Кам'янці-Подільському В. Раєвським, у статуті якого йшлося про боротьбу за свободу. Північні організації відзначалися духом централізму і нехтували національними особливостями різних народів Російської імперії, а південні бачили Росію федерацією, усвідомлюючи важливість національних проблем.

Уже у березні 1821 року дворянські революціонери на основі Північного і Південного товариств з центрами у Петербурзі й Тульчині почали створення нової політичної організації. Фундаторами Південного товариства були члени Тульчинської (Південної) управи "Союзу" П. Пестель, О. Юшневський, П. Аврамов, М. Басаргін, О. Барятинський та ін. Вони провели в Києві чотири з'їзди і створили Кам'янську (на чолі з В. Давидовим та С. Волконським), а також Васильківську (на чолі з С. Муравйовим-Апостолом) управи. Третьою управою була Кишинівська. Програмний документ Південного товариства "Руську правду" написав П. Пестель. Програма передбачала знищення самодержавства, встановлення республіки і скасування кріпосництва. Однак Пестель уважав, що, крім поляків, усі інші національні меншості повинні підлягати русифікації.

Водночас із Південним товариством, але незалежно від нього, в Україні діяло "Товариство об'єднаних слов'ян", засноване 1823 р. в Новограді-Волинському офіцерами П. і А. Борисовими та польським революціонером Ю. Люблінським, дворянином Волинської губернії. Восени 1825 року воно об'єднувало приблизно 60 осіб. Серед них були офіцери Я. Андрієвич, І. Горбачевський, І. Іванов, А. Кузьмін, І. Сухинов, Я. Драгоманов, М. Спиридов та ін., в основному вихідці з України. Програма цієї організації була викладена у двох документах - "Правилах" і "Клятві". Головною метою товариства було звільнення всіх слов'ян від абсолютної влади, іноземного панування, знищення національної автономії деяких слов'янських народів та об'єднання їх усіх в одному федеративному союзі, скасування кріпацтва і станової нерівності. Отже, орієнтація на народ вирізняла цю організацію з-поміж інших.

Восени 1825 року між представниками Південного товариства і "Товариства об'єднаних слов'ян" відбулися переговори, наслідком яких було злиття в одну організацію. "Товариство об'єднаних слов'ян" увійшло до складу Васильківської управи, і в такий спосіб Південне товариство зросло до 160 осіб.

Водночас в Україні активізувався національний рух, пов'язаний з процесом формування нації. Утворилося й діяло Малоросійське товариство (1821- 1825), яке очолював дворянин Переяславського повіту (Полтавщина) В. Лукашевич, який і був ініціатором його створення. До цього Лукашевич був учасником "Союзу благоденства" і масонської ложі "Любов до істини". Метою малоросійського товариства була політична незалежність від Польщі. Діяла ця організація в союзі з польським Патріотичним товариством та Південним товариством декабристів. До Малоросійського товариства належали дворяни С. Кочубей, В. Тарновський, П. Капніст (небіж відомого письменника), О. Величко, І. Котляревський, професори Ніжинської гімназії вищих наук С. Андрущенко, М. Білоусов та ін. Загалом це товариство не мало чіткої програми дій, але свідчило про активізацію національного руху в Україні та певний зв'язок його з діяльністю декабристів.

Повстання дворянських революціонерів планувалося на час військових маневрів улітку 1826 року. Однак 19 листопада 1825 року за загадкових, дотепер не повністю з'ясованих, обставин раптово помер 48-річний Олександр І. На 14 грудня було призначено присягу Миколи І, тобто виникла династична криза на період між 19 листопада та 14 грудня (спочатку мав присягати брат Олександра І Костянтин, який жив у Варшаві, але він зрікся престолу). Поки між братами тривали переговори, декабристи мали час на підготовку. Члени Південного товариства сподівалися, що їм пощастить організувати відмову військ, які вийдуть на Сенатську площу, від присяги і з їхньою допомогою здійснити повстання. Керівником повстання було призначено С. Трубецького, а П. Каховському доручили вбити Миколу І. Була ще одна причина розпочати повстання 14 грудня: 13 грудня, після арешту П. Пестеля, стало відомо, що діяльність товариства викрито.

У день присяги декабристам удалося загітувати на повстання Московський полк та деякі інші частини. З тис. солдатів і 30 офіцерів до 15 години чекали на Сенатській площі, коли до них приєднається решта повсталих. Тисячі людей співчували військам. Однак внаслідок нерішучості декабристів сталося непоправне: 12 тис. відданих царю вояків відкрили по повстанцях і по натовпу людей вогонь картеччю. 1200 осіб було вбито й поранено.

Готувалося до повстання і Південне товариство. За доносом провокаторів у ніч з 28 на 29 грудня в Чернігівському полку були заарештовані С. і М. Муравйови-Апостоли, та їх невдовзі визволили. Повстали дві роти Чернігівського полку, а за ними ще три, які захопили Васильків, а потім увійшли в с. Велику Мотовилівку. На 1 січня вже весь Чернігівський полк (8 рот, що налічували понад 1 тис. солдатів і 19 офіцерів) був охоплений повстанням. Керівники його оголосили "Православний катехізис" і відозву до народу. 30 грудня повсталі оволоділи Васильковом, потім вирушили на Білу Церкву. Але частини 3-го піхотного корпусу, загони гусарської кінноти, артилерія та інші підрозділи зустріли бунтівників 3 січня 1826 року на висотах поблизу сіл Устимівки і Ковалівки й почали стріляти по них картеччю. У жорстокому бою загинули поручик М. Щепилло та прапорщик І. Муравйов-Апостол. Наступного дня їх та загиблих солдат поховали біля с. Триліси. Уряд розпочав арешти. Майже всіх членів декабристського руху заслали до Сибіру, а П. Пестеля, К. Рилєєва, С. Муравйова- Апостол а, М. Бестужева-Рюміна і П. Каховського 13 липня 1826 року повісили. 137 офіцерів заслали до Сибіру на каторгу або на Кавказ, де точилася війна. На цю ж війну відправили майже 4 тис. солдатів-декабристів.

Незважаючи на репресії царизму, опозиційний рух не припинявся. Під впливом декабристів на початку 1826 р. виник таємний політичний гурток у Харківському університеті, до якого належало до 20 студентів, службовців, офіцерів. У січні 1827 року гурток було викрито. Вільнодумство поширювалося й серед професорів та студентів Ніжинської гімназії, заснованої 1820 р., студентами якої були майбутні письменники М. Гоголь та Є. Гребінка. Однак 1830 р. і цей гурток було викрито. Невдовзі, у 1830- 1831 рр., відбулося польське повстання, яке сприяло активізації прогресивних сил в Україні.

Отже, ідеї декабристів були широко підтримані в Україні та відображені в суспільно-політичному русі.


12.3. Відродження української національної свідомості


У 30-ті - на початку 40-х років XIX ст. почався новий етап відродження української свідомості, зумовлений кризою феодально-кріпосницької системи в Росії та в Україні.

На цей процес впливала діяльність декабристів та інших таємних організацій. Після придушення польського повстання 1830-1831 рр. російський уряд мусив змінити свою політику щодо правобережних українських губерній.

Він узяв курс на послаблення польського впливу (на Правобережній Україні проживало багато спольщених нащадків колишньої української шляхти) і посилення русифікаторських процесів.

Наприкінці 30-х років на Волині було викрито велику таємну організацію, очолювану Ш. Конарським. У 1835 р. він нелегально прибув в Україну і приєднався до таємного товариства "Співдружність польського народу" (1835- 1839). "Товариство, створене для блага людства і вітчизни", яке діяло на Волині, гурток студентів Київського університету, очолений учителем П. Боровським, і "Демократичне товариство" (Одеса), яким керував купець Г. Молодецький, спільно діяли протягом п'яти років. Після викриття цієї організації Ш. Конярського було засуджено до страти, майже 150 осіб віддано до суду й покарано. На початку 1839 р. органи влади закрили Київський університет і вигнали з нього студентів та викладачів. Лише восени того ж року університет відновив свою роботу під суворим урядовим наглядом.

Революційні сили в Україні гуртувалися навколо Тараса Шевченка.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора В.Ю.Король на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12. Україна в першій половині XIX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • 1. Зародження людської цивілізації на землях України

  • 2. Становлення Давньої (Київської) Русі

  • 3. Феодальна роздрібненість Давньої (Київської) Русі. Галицько-Волинське князівство в XII-XIV ст.

  • 4. Загарбання іноземними державами території України

  • 5. Українське козацтво

  • 6. Визвольний рух в Україні наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

  • 7. Національно-визвольна війна українського народу в середині XVII ст.

  • 8. Соціально-економічне і політичне становище України в другій половині XVII ст.

  • 9. Українська державність у XVIII ст.

  • 10. Завершення історії Запорозької Січі

  • 11. Культура України XVI-XVIII ст.

  • 12. Україна в першій половині XIX ст.
  • 13. Економічний, політичний і культурний розвиток України в другій половині XIX ст.

  • 14. Україна на початку XX ст.

  • 15. Державне відродження України в 1917- на початку 1918 рр.

  • 16. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

  • 17. Розвиток України у період між Першою та Другою світовими війнами

  • 18. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1921-1938)

  • 19. Україна напередодні і на початку Другої світової війни

  • 20. Україна в роки німецько-радянської війни (1941-1945)

  • 21. Україна в повоєнні роки (1945-1955)

  • 22. Спроба здійснення нової політики (середина 50-х - перша половина 60-х років)

  • 23. Наростання кризових явищ (друга половина 60-х - середина 80-х років)

  • 24. Україна на шляху до незалежності і її розвиток за сучасних умов

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи