Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

• кваліфікація осіб, що надають послуги з довірчого керування;

• репутація конкретної країни або офшорної території;

• витрати із заснування й підтримки функціонування трасту;

• додаткові можливості.

Режим оподаткування доходів бенефіціарів

Діючий режим оподаткування доходів бенефіціарів у країні заснування трасту є одним з основних чинників при виборі місця реєстрації. Важливо зауважити, що практично в усіх трастових країнах доходи нерезидентів із джерел, розташованих за межами країни реєстрації трасту, не обкладають податками. Особа, заснувавши траст, не стає тільки на підставі цього факту суб'єктом обкладання податками на доходи. Якщо траст засновують для управління майном, розташованим за межами країни його реєстрації, то довірчого управляючого (зрозуміло, при виконанні всіх обов'язкових умов) не розглядають як постійного представника особи, яка заснувала траст, для цілей оподатковування. Доходи бенефіціарів-нерезидентів можуть підлягати обкладанню податками, тільки якщо траст одержує доходи із джерел на території країни реєстрації.

Таким чином, як місце реєстрації може бути обрана будь-яка країна, що застосовує норми загального права, і при розробці "трастової схеми" не слід ігнорувати можливості Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Австралії або США, зосереджуючи увагу винятково на офшорних територіях. Інтерес резидентів цих країн до офшорних центрів як місця реєстрації трасту в значній мірі обумовлений їх прагненням до зменшення оподатковування доходів у своїй країні і не завжди пов'язаний з особливостями і недоліками національного трастового законодавства. Однак, якщо особа планує здійснювати будь-які інші види діяльності, то одночасне заснування трасту в тій же країні з високим рівнем оподатковування може бути пов'язане з додатковим ризиком. Звільнення доходів бенефіціарів від обкладання податками в країні реєстрації трасту може забезпечуватися відсутністю податків на доходи у даній країні (класичні офшорні країни); наданням особливого режиму оподатковування доходів нерезидентів, введенням спеціальних податкових пільг. Для цілей поточного податкового планування дані розбіжності можуть бути несуттєвими, однак при заснуванні трасту необхідно враховувати середні і довготермінові перспективи. Якщо пільгові податкові режими законодавчі акти надають на фіксований термін, то не виключено, що пільги можуть бути переглянуті або скасовані. Спосіб надання пільгового режиму оподатковування варто враховувати також у тих випадках, коли існує ймовірність того, що бенефіціари трасту стануть резидентами країни, у якій засновано міжнародний траст. Наприклад, нерезидент засновує траст в Об'єднаному Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії й одночасно призначає себе одним із бенефіціарів трасту, а через кілька років перебуває на території цієї країни понад 183 днів протягом одного фінансового року. Відповідно до норм податкового законодавства Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії така особа може бути визнана резидентом для цілей оподатковування і ймовірно, до неї будуть застосовані спеціальні норми британського законодавства, істотно обмежуючи податкові можливості трастів для резидентів.

Якщо в країні реєстрації трасту відсутнє оподатковування доходів (як для резидентів, так і для нерезидентів), то придбання бенефіціарами статусу резидента не буде мати податкових наслідків. Механізм звільнення від оподатковування доходів бенефіціарів трасту варто враховувати також у тих випадках, коли трастова схема припускає наявність додаткових офшорних структур. Зазвичай конкретне майно (будинки, споруди, права власності на об'єкти нерухомості) рідко передають у траст прямо. У багатьох випадках має сенс спочатку продати ці об'єкти офшорній компанії, а її акції передати в траст. Країна реєстрації офшорної компанії і країна заснування трасту можуть або збігатися, або не збігатися залежно від додаткових обставин (наявність угоди про запобігання подвійному оподаткуванню, специфічних пільг й особливостей оподатковування майна в країні здійснення діяльності, або в тій країні, у якій розташоване майно).

Коли траст засновують у тій же країні, у якій зареєстровано офшорну компанію (а це спрощує контроль і може знизити витрати із забезпечення функціонування всієї податкової схеми), механізм надання податкових пільг або звільнення від податків у країні реєстрації офшорної компанії може мати вирішальне значення. Якщо компанію звільняють від оподатковування на підставі одержання особливого статусу (нерезидентної компанії, компанії, звільненої від податків), то на цю компанію зазвичай не поширюються норми угод про запобігання подвійному оподаткуванню доходів і майна. Крім того, можуть бути істотно обмежені можливості засновників й акціонерів із обліку в податкових цілях збитків, завданих такою компанією. Облік збитків, завданих дочірніми підприємствами, для визначення податкових зобов'язань за податками на доходи широко практикують у багатьох "трастових" країнах.

У тих випадках, коли діяльність засновника трасту охоплює різні галузі економіки і ведеться одночасно в кількох країнах, може виникнути необхідність створення холдингових структур, банків, офшорних, страхових і перестрахувальних компаній, судновласницьких підприємств тощо. Для успішного функціонування подібних офшорних структур іноді потрібне придбання об'єктів нерухомості у країні реєстрації. Особливий податковий статус може бути несумісним із можливостями придбання таких об'єктів. Очевидно, що кращими щодо цього можуть стати країни і території, у яких, з одного боку, відсутня система оподаткування доходів і майна, а з іншого – є можливості для реальної діяльності (наявність кваліфікованого персоналу, досить розвинена інфраструктура), а місцеве законодавство дозволяє купувати об'єкти нерухомості нерезидентам.

Валютні обмеження і валютний контроль

Режим валютних обмежень і валютного контролю варто враховувати при заснуванні трасту будь-якого типу і з будь-якими цілями. Зазвичай валютний контроль у класичних офшорних центрах або повністю відсутній, або поширюється тільки на діяльність резидентів. Валютний контроль повністю відсутній у таких країнах й офшорних територіях Західної Європи: о. Гернсі і Джерсі, Гібралтар, Ліхтенштейн, о. Мен, Швейцарія. Валютні обмеження для резидентів існують у таких країнах: Ірландія, Кіпр, Мальта, Монако, Португалія (о. Мадейра). Валютні обмеження повністю відсутні в таких країнах й офшорних територіях Карибського регіону: Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, Панама, о-ви Теркс і Кайкос. Валютні обмеження не поширюються на діяльність нерезидентів у таких офшорних зонах Карибського регіону: Антигуа, Барбуда, Антильські о-ви, Аруба, Багамські о-ви, Бермудські о-ви, Невіс, Сент-Кіттс. Валютні обмеження для резидентів встановлені в Карибських центрах Барбадос, Беліз. У Тихоокеанському регіоні валютні обмеження повністю відсутні на Вануату, у Гонконгу, на о-вах Кука; валютні обмеження тільки для резидентів існують у Західному Самоа, Сингапурі. Фактор податкового контролю варто розглядати з урахуванням перспектив, особливо в тих випадках, коли траст засновують на тривалий термін, а також із метою мінімізації податкових зобов'язань у межах групи компаній.

Режим конфіденційності Дотримання режиму конфіденційності особливого значення набуває у тих випадках, коли траст засновують для захисту активів від можливості стягнення кредиторів з метою мінімізації поточних податкових зобов'язань. Цей чинник має менше значення при заснуванні сімейних і спадкоємних трастів, трастів для захисту від примусового успадкування і для мінімізації податкових зобов'язань при успадкуванні. Оцінку конкретної території з погляду конфіденційності трасту зазвичай починають з установлення обсягу інформації, що підлягає включенню у трастовый реєстр.

Обов'язковість надання інформації про засновників і бенефіціарів трасту не встановлена в таких країнах й офшорних центрах: Гернсі, Джерсі, Ірландія, Монако, Мен, Швейцарія. Надання публічної інформації про засновника і/або бенефіціарів передбачено для певних цільових трастів (зазвичай для трастів, заснованих відповідно до норм законодавства із захисту капіталовкладень) у таких країнах й офшорних територіях: Гібралтар, Ліхтенштейн, о. Мадейра (Португалія), Мальта. Обов'язковість надання публічної інформації для цілей ведення трастового реєстру не передбачено в таких країнах й офшорних територіях Карибського басейну: на Багамських о-вах, Белізі, Бермудських о-вах, Британських Віргінських о-вах Кайманових о-вах, о-вах Терткс і Кайкос. Надання окремих обов'язкових відомостей передбачено на о. Невиснув й у Панамі. Відомості про засновників і бенефіціарів трасту не обов'язково мають надавати для винесення в трастовий реєстр у таких країнах й офшорних центрах Тихоокеанського регіону: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, о-ва Кука (до реєстру вносять тільки назву трасту), Сингапур.

Іншою важливою умовою дотримання конфіденційності можна вважати те, що довірчий управляючий обов'язково повинен бути резидентом країни заснування трасту. У тих випадках, коли таку умову зафіксовано в нормах діючого спеціального законодавства щодо трастів, вибір місцевого агента має здійснюватися з особливою обережністю. Необхідно користуватися послугами спеціалізованих і трастових фірм, що мають гарну репутацію. Зазвичай відомості про бенефіціарів і засновників трастів вносять у трастовий реєстр у тих випадках, коли траст засновують відповідно до норм спеціального законодавства про банкрутство і неможливість діяльності, тобто коли засновують траст для захисту активів від обігу стягнення потенційних кредиторів. Можливість зміни юрисдикції для заснованого трасту має особливе значення в тих випадках, коли існує ймовірність ухвалення несприятливого податкового законодавства, уведення валютних обмежень, а також у випадках зміни резидентства бенефіціарів трасту. Якщо цілями установи трасту є захист активів, мінімізація поточних податкових зобов'язань, зменшення оподатковування при успадкуванні, розширення можливостей діяльності засновника, то даний чинник завжди варто враховувати.

Спеціальне трастове законодавство багатьох офшорних центрів допускає можливість зміни юрисдикції трасту. Важливо підкреслити, що дану можливість зазвичай надають і норми спеціального трастового законодавства окремих країн із системою континентального цивільного права. Політичні ризики існують у цілій низці офшорних центрів. Вони можуть бути пов'язані з небезпекою воєн і міждержавних конфліктів, політичними переворотами, територіальними претензіями інших держав тощо. Так, істотно знизилася привабливість Гонконгу як місця реєстрації довготермінових трастів. Трагічні події в Панамі в період правління президента Нор'єги стримали розвиток цього перспективного офшорного, фінансового і судновласницького центру. Політична нестабільність у метрополії має насторожити потенційного засновника, якщо місцем реєстрації трасту розглядають залежну або контрольовану територію.

Офшорні холдинги

Холдинги – це підприємства, що спеціалізуються на капіталовкладеннях у статутні фонди інших підприємств й одержують доходи, головним чином у формі дивідендів від володіння акціями. У сучасних умовах у більшості країн подібна діяльність пов'язана з різними обмеженнями і високим рівнем обкладання доходів у формі дивідендів. Обмеження можна поділити на такі групи: валютні, антимонопольні, організаційні, спеціальні. Валютні обмеження можуть бути найрізноманітнішими. До найпоширеніших належать обмеження на придбання валюти для здійснення довготермінових вкладень, що часто зустрічається у країнах із перехідною економікою. Влади цих країн, прагнучи запобігти відпливу капіталів за кордон, дозволяють вільно купувати іноземну валюту лише для цілей імпорту товарів. Для експортних операцій встановлюють тверді правила, відповідно до яких не пізніше обумовлених термінів валюта, що надійшла в оплату вивезеного товару, має бути завезена в країну і зарахована на рахунки уповноважених банків. При цьому валютний виторг повністю або частково підлягає обов'язковому продажу на визначених державою і центральним банком умовах.

Зазвичай такі умови несприятливі для експортерів. Неповернення валютного виторгу в країну (нерепатріацію валютного виторгу) розглядають або як адміністративне правопорушення, або як карний злочин, а іноді як і те й інше разом. Схоже, що уряди таких країн погано розуміють таке: для здійснення масштабної й ефективної експортної діяльності в сучасних умовах необхідні довготермінові інвестиції в інших країнах (організація власної збутової мережі, мережі обслуговування і ремонту експортованих складних товарів, дорогі рекламні кампанії із просування національних товарів на нові ринки), або перебувають у такому важкому фінансовому становищі, що просто відкладають турботу про стратегічні перспективи розвитку національної економіки на майбутнє.

Антимонопольні обмеження