Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Істотну увагу варто приділити становищу агента або секретаря компанії. Відповідно до законодавства більшості юрисдикцій кожна компанія повинна мати зареєстрований офіс, у якому присутній агент. З офісом ототожнюють юридичну адресу компанії. Через зареєстрований офіс здійснюють офіційні контакти, зокрема на його адресу надсилають судові позови й інші офіційні документи, в офісі зберігають і документацію офшорної фірми. Найважливіша функція агентів полягає в аналізі судових позовів. При надходженні позовів агент інформує про них власників або діє відповідно до інструкцій останніх. Необхідно мати на увазі, що в офшорній практиці нерідко трапляються випадки, коли немає можливості відповісти на судовий позов тільки через те, що секретарю (або секретарській компанії) не вдалося вчасно проінформувати про нього власників. Це відбувається, наприклад, у тому випадку, якщо вони не залишили точних даних про своє місцезнаходження або не попередили про його зміну. Наприклад, за американськими законами такий позов автоматично задовольняють у повному обсязі, оскільки суддя має право прийняти надане в цьому підтвердження (enter default judgement).

Дещо іншу роль відіграє секретар офшорної компанії. До його обов'язків входить ведення внутрішньої документації компанії, реєстри акціонерів, оформлення протоколів загальних зборів акціонерів. Будь-які рішення про зміну уставу, реестра акціонерів і деяких інших документів недійсні без підпису секретаря. Якщо зареєстрований агент не передбачений законодавством, то через секретаря здійснюють також офіційні контакти; він виконує в таких випадках й інші функції зареєстрованого агента. Послуги секретарів, як і зареєстрованих агентів, забезпечують секретарські компанії, що спеціалізуються на офшорному бізнесі.

Легалізація документів. Апостилювання

Суть проблеми легалізації документів зводиться до визнання юридичними інстанціями офіційних документів, оформлених у закордонній країні. Відповідно до Гаазької конвенції від 5 жовтня 1961 р., для легалізації документів компанії достатньо одержати спеціальний сертифікат – апостиль. За наявності такого сертифікату документи акцептують у будь-якій країні – учасниці конвенції. Дійсними є апостилі, видані уповноваженою на це установою й особою на території країни – учасниці конвенції. Наприклад, податкова служба Росії вимагає, щоб апостилі були видані там, де випущено документи, які завіряють. Однак не всі держави підписали Гаазьку конвенцію, тому існує й альтернативний шлях легалізації документів – вони можуть бути завірені в консульстві тієї держави, де необхідно підтвердити їх правочинність. Так, Україна не є учасницею Гаазької конвенції, однак документи можуть бути завірені в її консульстві за кордоном. У тому випадку, якщо консульство відсутнє (як, напр. в Ірландії), то завірення необхідно здійснити в тій країні, що представляє інтереси даної держави. У розглянутому випадку документи можуть бути завірені в українському консульстві у Великій Британії. Апостилювання – на перший погляд суто технічне питання. Однак за певних обставин воно може мати вирішальне значення, тому власникам офшорних фірм рекомендують звернути на нього особливу увагу.

Види бізнес-операцій офшорних компаній

Офшорна компанія-підрядник

Податок на прибуток у будь-якій країні вираховують із різниці між валовий виторгом і сумою видатків, яку дозволено відняти із валового виторгу. Існують два методи зниження податку на прибуток: за рахунок зменшення валового виторгу або за рахунок збільшення видатків. Перший метод (офшорна компанія – посередниця) заснований на зменшенні виторгу: більшу частина виторгу привласнює офшорна компанія саме за допомогою тих же офшорних компаній. Деякі з перерахованих у законодавстві послуг, які включають у собівартість, можуть бути надані офшорною компанією (за погодженою ціною). Гроші, сплачені офшорній компанії будуть перераховані за кордон, а витрачена сума зменшить українському підприємству податок на прибуток. До переліку послуг, що можуть бути надані офшорною компанією-підрядником, належать:

• юридичні послуги (фірма, що їх надає, повинна продемонструвати певну юридичну кваліфікацію і мати відповідну назву);

• маркетингові послуги;

• інформаційні послуги;

• аудиторські послуги (фірма, що їх надає, повинна мати ліцензію на аудиторську діяльність);

• плата за навчання (підвищення кваліфікації або перепідготовка) співробітника за договором із навчальним закладом (у деяких офшорних центрах; допускають реєстрацію навчальних закладів без одержання спеціальних ліцензій, тому можна навчати співробітників у своєму ж "університеті");

• надання кредиту (з бази, яку оподатковують, віднімають певні відсотки; кредит краще надавати через іноземний банк під гарантію заморожених там коштів офшорної компанії, або через власний офшорний банк).

Формальна законність оплати рахунків офшорної компанії не врятує від складнощів, якщо стане зрозумілим, хто власник компанії. Лінія між законним і незаконним податковим плануванням дуже тонка й неоднозначна. Тому необхідно, щоб схема була не тільки повністю законною, але і взагалі не виділялася з повсякденного бізнесу як схема.

Щодо України, то необхідно утримувати податок на дохід при перерахунку грошей іноземній компанії. У деяких випадках (там, де між країнами є договір про запобігання подвійного оподатковування) утриманий податок можна буде потім зажадати назад. У рідкісних випадках податкові органи можуть дозволити офшорній компанії – одержувачу платежу, здійснювати розрахунки без утримання податку, якщо із країною одержувача в України є договір про запобігання подвійному оподатковуванню і податковій інспекції вдалося довести, що дохід іноземної особи має регулярний та однотипний характер. Для цього потрібно у країні, де зареєстровано компанію – одержувача платежу, заповнити окрему форму і забезпечити, щоб тамтешня податкова служба підтвердила, що компанія X є особою з місцеперебуванням у країні А згідно з Конвенцією про запобігання подвійному оподатковуванню між Україною та країною А. Потім чотири екземпляри цієї форми (з апостилем або консульською легалізацією) подають в українську податкову інспекцію за місцем перебування платника. До форм необхідно додати контракт, за яким будуть перераховувати кошти. Податкова інспекція (теоретично) має в досить короткий термін дати іноземній компанії податкове звільнення, якщо вона порахує дохід, одержуваний за представленим контрактом, регулярним й однотипним. На практиці податкові звільнення дають нелегко і регулярність й однотипність доходу доводиться доводити.

Особливістю України є те, що норми міжнародного договору мають верховенство над нормами національного податкового законодавства, а в жодному міжнародному договорі про регулярність і однотипність доходу, як підставі для одержання звільнення, нічого не сказано.

Офшорна компанія – власниця дорогого майна

При придбанні будь-якого дорогого майна (вілли, ділянки землі, яхти, приватного літака або інших предметів не першої необхідності), необхідно розв'язати питання про його власника. Можуть бути такі причинами не називатися власником:

• власник дорогого майна привертає увагу податкових служб, які можуть зажадати звіту про походження грошей (люди із пролетарською або бюрократичною свідомістю певні, що великі гроші не можна заробити чесним шляхом);

• власник дорогого майна може стати об'єктом вимагання;