Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

• валютний контроль щодо операцій поза країною реєстрації майже завжди відсутній.

Офшорні банки – одна із найперспективніших і водночас найелітарніших сфер офшорного бізнесу. Генеральні ліцензії на ведення банківських операцій у найпрестижніших офшорних юрисдикціях видають насамперед для банків світового класу, акції яких котирують на найбільших біржах. Однак офшорний банківський бізнес доступний і для небанківських компаній, і навіть для приватних осіб, а в багатьох юрисдикціях для певних фінансових операцій не потрібно одержання банківської ліцензії. Офшорний банківський бізнес вимагає наявності продуманої, що відповідає міжнародним стандартам, бізнес-концепції (інакше видача ліцензії може затриматися навіть у ліберальних банківських юрисдикціях), значних фінансових й організаційних можливостей. У банківській сфері більше, ніж у будь-якому іншому секторі офшорного бізнесу, необхідна тісна співпраця з компетентною секретарською компанією.

У світі є близько десятка великих офшорних банківських центрів. Серед них Кіпр, Кайманові о-ви, о. Мен, Багами, Панама. Умови для відкриття офшорних банків у банківських юрисдикціях неоднакові. У свій час найбільші офшорні банківські центри розпочали свою діяльність як надзвичайно ліберальні і максимально доступні юрисдикції, а відкрити банк за кордоном не було проблемою. Однак із розвитком офшорного бізнесу ці райони набули статусу банківських центрів світового класу й у зв'язку із цим у даних юрисдикціях почав запроваджуватися жорсткіший режим контролю за банківською діяльністю, близький до світових стандартів. Це пояснюють турботою влади про репутацію банківських центрів. Проте зазвичай є можливість підібрати прийнятний варіант для конкретного банківського підприємства. Зокрема, у деяких юрисдикціях видають різні обмежені ліцензії, вимоги до яких нижчі, ніж для звичайних банків й існують молоді банківські юрисдикції, де умови контролю за діяльністю офшорних банків мінімальні. До таких юрисдикцій належать Вануату, Науру, Західне Самоа, о- ва Кука та деякі ін.

Крім цього, можливе утворення кредитної установи банківського типу, оскільки законодавство багатьох країн допускає створення банківських підприємств, що не є банками в повному розумінні слова, а фінансовими компаніями, яким дозволяють здійснювати певні банківські функції. Так, у США існує можливість реєстрації фінансових корпорацій банківського типу. Банківська корпорація США має можливість працювати з різноманітними фінансовими інструментами: цінними паперами, здійснювати кредитування, випуск гарантій, агентські функції, факторинг й інші операції (винятком є депозити) і така діяльність не вимагає наявності банківської ліцензії. Однак компанія повинна мати погоджений із фінансовою владою устав і спеціальний дозвіл відповідного офіційного органа (контролера фінансових установ). При створенні такої корпорації потрібно внести певний акціонерний капітал, однак розмір його істотно менший мінімального оплаченого капіталу комерційного банку.

Аналогічні функції можна здійснювати на базі кредитних і фінансових компаній, зареєстрованих у Нідерландах. Вони також не працюють із депозитами, однак у Нідерландах існують фінансові установи, які мають право приймати депозити і можуть повністю належати іноземним інвесторам. Важливою обставиною є те, що розглянуті кредитні установи користуються пільгами, які визначені податковими угодами про усунення подвійного оподаткування.

Банківські ліцензії бувають різні. Генеральна ліцензія (зазвичай називають ліцензією типу “А") дає банку максимум прав (він може працювати практично з будь-якими клієнтами), але вимагає від засновників банку оплати великого статутного капіталу (від одного мільйона доларів). Обмежені ліцензії ("Б1", "Б2" тощо) дають банку право працювати тільки з певними категоріями клієнтів, а то й зовсім з однією групою компаній засновника, однак при цьому місцева влада встановлює невисокі розміри оплаченого капіталу (зазвичай від 200 тис. дол). Як і будь-який банк, офшорний банк може давати кредити, ухвалювати внески, відкривати рахунки, працювати з акредитивами тощо. В окремих випадках набір можливих операцій може бути обмежений – особливо якщо йдеться про банки з ліцензією типу "Б”. Офшорний банк необхідний, переважно, для оптимізації розрахунків і для перерозподілу фінансів у середині групи шляхом видачі кредитів. Практика розвитку бізнесу в 90-ті pp. минулого століття багата свідченнями, коли низка великих промислових підприємств України організовували собі по "кишеньковому" банку. Отож, зі стратегічного погляду, реєстрація офшорного банку буде переслідувати ті ж самі цілі.

Офшорну банківську діяльність легше розпочати з одержання обмеженої банківської ліцензії. У деяких випадках офшорний банк, почавши свою діяльність з обмежених операцій, надалі може розширити спектр послуг на основі ширшої ліцензії. При цьому йдеться про створення типового банківського підприємства із правом прийняття депозитів і відкриття кореспондентських рахунків. Таким чином, в інвестора є три варіанти рішення: створити кредитну установу, зареєструвати офшорний банк з обмеженою ліцензією, зареєструвати офшорний банк із повною ліцензією. Офшорний банк має право обслуговувати тільки закордонних клієнтів і їхні операції, не торкаючись офшорної юрисдикції. Власниками (акціонерами) офшорних банків завжди є іноземні для даної юрисдикції громадяни і юридичні особи.

У деяких юрисдикціях офшорний банк може бути резидентним банком, що здійснює офшорні операції. Такий банк має у своєму розпорядженні функціонуючий офіс і персонал. Різновидом офшорних банків є так звані керовані банки (administered), або, інакше кажучи, банки "без персоналу". Такі банки функціонують на базі банку з генеральною ліцензією на основі особливого договору між ним і власником офшорного банку. Для створення банку "без персоналу" потрібна відповідна ліцензія, а базовий банк здійснює адміністративні функції із забезпечення роботи керованого банку. Адміністративні послуги з управління офшорними банками включають оформлення документації і протоколів, ведення реєстра акціонерів, контакти з аудиторами й офіційною владою, обробку кореспонденції. Офшорний банк забезпечують окремим зв'язком, зареєстрованим офісом. На додаток до цих адміністративних функцій за договором може здійснюватися управління, пов'язане лише з діяльністю: використовують банківські комунікації, випускають мультивалютні платіжні документи, депозитні сертифікати і банківські референції, здійснюють документування й оформлення валютних операцій.

В офшорних юрисдикціях надання послуг з управління офшорними банками перетворилося на специфічний вид бізнесу, оскільки такі послуги пропонує низка найбільших банків і їх філій. Банки "без персоналу" створюють у багатьох офшорних юрисдикціях. У деяких юрисдикціях такий банк може здійснювати ту ж діяльність, що і звичайний резидентний банк (зрозуміло, офшорного типу). Власний капітал офшорних банків цього типу зазвичай не менший 0,5-1,5 млн дол США, залежно від юрисдикції. Офшорний банк (у т. ч. і банк "без персоналу") може бути внутрішньофірмовим – банком ”in house” або кептивним. Зазвичай банки цього типу створити простіше, а у деяких юрисдикціях видають спеціальну ліцензію, що передбачає обслуговування обмеженого кола осіб.

Банки з ліцензією на обслуговування обмеженого кола клієнтів мають право відкривати рахунки й одержувати депозити тільки від осіб, зазначених у банківській ліцензії (це співзасновники банку). Разом із тим такий банк має право вступати у кореспондентські відносини з іншими банками та проводити багато видів банківських операцій. Мінімальний виплачений акціонерний капітал банку з обмеженою ліцензією в таких юрисдикціях, як Науру, Вануату, Багами становить не менше 100 тис. дол США. Розмір оплаченого капіталу банку може визначатися під час переговорів із представниками влади юрисдикції. Буває, що він значно перевищує зазначену суму. Водночас для банків із міжнародною визнаною репутацією вимоги зазвичай знижують.

Одна із цілей створення офшорних банків – одержання доступу до міжнародної мережі кореспондентських рахунків, яку використовують для міжнародного перерозподілу капіталів, що можуть бути поміщені на кореспондентські рахунки в банках різних країнах світу, у тому числі в Україні. Доступ до міжнародної мережі кореспондентських рахунків дає можливість увійти до системи неформальних зв'язків банківського співтовариства, а за допомогою кореспондентських рахунків малі банки встановлюють партнерські зв'язки з великими банками й у такий спосіб одержують доступ до їх фінансової інфраструктури. Симбіоз малих і великих банків – досить характерна риса сучасного банківського бізнесу. Створення офшорних банків диктується не тільки податковими цілями, але й прагненням зареєструвати на прийнятних умовах закордонний комерційний банк. Більшість держав винятково високі вимоги пред'являють до репутації і капіталу банків, тому іноземні інвестори зіштовхуються зі складнощами протекціоністського характеру. Зареєструвати офшорний банк – часто єдина можливість заснувати за кордоном підприємство цього типу.

Офшорні банки, що відіграють роль центрів з управління капіталом й обслуговування обмеженого кола клієнтів – це дочірні фірми материнського підприємства, а також певні групи підприємств, що вступили до фінансового пулу. Офшорний банк може обслуговувати закордонні філії фірми (включаючи інші офшорні компанії) і на його базі можуть здійснюватися операції з різними валютами, зокрема відкриватися рахунки в іноземних валютах. До операцій офшорного банку належить також прибуткове вкладення коштів, що перебувають на його депозитах на світових фінансових ринках. Офшорні банки можуть проводити кредитні операції і забезпечувати кредитування групи підприємств, а також прибуткових ділових проектів третіх фірм. Вони здійснюють клієнтський овердрафт й інші послуги кредитного характеру. Для офшорного банку можливий вихід на міжнародний ринок консорціальних (спільних) кредитів.

Таким чином, офшорний банк розпочинає свою діяльність як внутрішньофірмовий банк, однак у деяких юрисдикціях він має шанс вийти на відкритий ринок, насамперед це ринок депозитів і послуг для заможних осіб та різних форм управління капіталом. Конкретна схема роботи офшорного банку залежить від цілей і можливостей його власників, від особливостей юрисдикції, де він зареєстрований. Потенційні можливості офшорних банківських підприємств досить великі й наближаються до спектра послуг звичайного комерційного банку. В усіх банківських юрисдикціях до будь-яких банків, включаючи офшорні, пред'являють особливі вимоги. Зокрема, у деяких випадках необхідне створення обов'язкових резервів, для реєстрації банку потрібно одержати ліцензію, яку видає офіційна установа, за фінансовим станом банків здійснюють контроль із боку центрального банку даної держави. Однак ступінь і характер такого контролю й умови видачі ліцензій у різних юрисдикціях неоднакові.

Особливою категорією офшорних банків є так звані керовані банки (administered banks, інший термін – brass plate) або банки "без персоналу". І хоча такий банк функціонує на базі іншого банку, що володіє повноцінною банківською ліцензією, для його потрібна особлива банківська ліцензія. Банк "без персоналу" з погляду масштабу й іміджу – підприємство "проміжного" характеру, він значно потужніший нерезидентного офшорного банку і значно слабший будь-якого банку з повною банківською ліцензією. І хоча формально такий банк не має реально функціонуючого офісу, усе ж він діє на базі іншого банку, грунтуючись на спеціальній угоді. Його послуги аналогічні послугам секретарських компаній, однак значно ширші, оскільки враховують банківську специфіку.

Він забезпечує не тільки формальні процедури, але й банківські операції офшорного банку. Банки такого типу реєструють, наприклад, у таких юрисдикціях, як о. Мен, Гернсі, Джерсі, Кайманови о-ви, Антигуа тощо. Базовий банк (зазвичай це представник однієї з найбільших банківських компаній світу) здійснює адміністративні функції із забезпечення роботи керованого банку, а банківські операції останнього проводять у суворій відповідності до інструкцій власників банку. Взаємини між ними – досить складне питання, ідеться про досить об'ємний контракт на передачу всіх або частини повноважень з управління банком.

Особливість банків цього типу в тому, що вони резидентні у повному розумінні цього слова, тому їх статус у діловому світі відносно високий і вони мають досить респектабельний імідж. Адже статус і якість управління банком "без персоналу" частково гарантовані банком, що патронує, який має звичайну генеральну ліцензію і користується визнаною світовою репутацією, тобто його імідж поширюється і на керований офшорний банк. Вважають, що такий банк опосередковано контролює операції офшорного банку. Мінімальний статутний капітал офшорного банку "без персоналу" зазвичай не менший 500 тис. дол США.

Цю умову змінюють від юрисдикції до юрисдикції, розмір статутного капіталу часто-густо визначають на переговорах із владою і він залежить від репутації заявників, їх фінансового потенціалу тощо, однак витрачені зусилля себе виправдовують. Офшорний банк зі значним капіталом у пільговій банківській юрисдикції відкриває додаткові можливості. За статусом і функціональними можливостями ці банки займають проміжне становище між престижними резидентними банками й офшорними банками з обмеженою банківською ліцензією. Зрозуміло, це не більше, ніж інструмент, "аксесуар” іншого бізнесу, але інструмент престижний та ефективний, що має вагоме самостійне значення. Офшорні банки з обмеженою банківською ліцензією – це найпоширеніша форма офшорного банку. Вони не мають реально функціонуючого офісу в юрисдикції, де офіційно зареєстровані, вони є нерезидентними. Ліцензія на обслуговування обмеженого кола клієнтів означає, що банк має право відкривати рахунки й одержувати депозити тільки від осіб, зазначених у банківській ліцензії (зазвичай це акціонери банку) або в особливому списку. Разом з тим такий банк має право здійснювати широке коло банківських операцій, на які обмеження не поширюються, тобто він може вступати в кореспондентські відносини з іншими банками і проводити багато видів банківських операцій. Мінімальний акціонерний капітал банку з обмеженою ліцензією 100-500 тис. дол США. Офшорні банки даного типу створюють у Вануату, у Західному Самоа, Монсеррат (акціонерний капітал 500 тис. дол США) і деяких інших офшорних районах. Офшорні банки тут звільнено від податків, при цьому обов'язкові банківські резерви в офшорних юрисдикціях зазвичай мінімальні або відсутні взагалі.

Загалом, нерезидентні банки відіграють роль внутрішньофірмових банків (in-house або captive banks). Вони можуть виконувати в інтересах своїх власників низку важливих функцій і це винятково ефективний банківський інструмент. Згодом офшорний банк зможе стати самостійним банківським підприємством зі своєю діловою історією і репутацією і здатен робити все те, що і звичайний комерційний банк. Він може бути гарантом зобов'язань, надавати кредити, здійснювати іпотечне кредитування, відкривати чекові рахунки, випускати кредитні картки, здійснювати грошові перекази. Офшорний банк відкриває для своїх власників принципово нові можливості, однак використовувати його найдоцільніше не як окреме ізольоване підприємство, а в межах певної стратегії материнської фірми.

Взагалі офшорний банк – це гарний елемент міжнародної корпоративної системи материнської фірми й у зв'язку із цим варто планувати його діяльність. Почати її можна з відкриття кореспондентських рахунків у першокласних закордонних банках, а зробити це непросто, буде потрібно весь вплив, весь авторитет материнської комерційної структури. Банку мають бути добре відомі власники офшорної структури і їх бізнес, тому рекомендують не розпорошувати ресурси і можливості, а підкорити їх певній меті. Зокрема, поточні рахунки закордонних філій від самого початку має сенс сконцентрувати в тому банку, з яким ви плануєте встановити кореспондентські стосунки. Партнерство із надійним закордонним банком дає можливість відкрити коррахунки і в інших західних банках, а офшорний банк із мережею коррахунків вже не просто інструмент бізнесу, а самостійне підприємство, що володіє значними коштами. За підтримки стратегічного партнера легше одержати банківську ліцензію на Багамах, Кайманах або інших престижних юрисдикціях. Саме такий шлях – крок за кроком – прийнятний для більшості компаній, метою яких є створення за кордоном вагомого банківського підприємства.

Офшорні банки відіграють роль центрів з управління капіталом й обслуговують обмежене коло клієнтів – це дочірні й асоційовані фірми, а також певні групи підприємств. Перехід до надання супутніх послуг відкритого характеру можливий головним чином на цій базі. Світовий досвід свідчить: найбільші світові банківські холдинги та промислові компанії використовують власні офшорні банки як закордонні платіжно-розрахункові і резервні центри. Нерідко їх створюють не тільки великі, але й середні компанії та заможні приватні особи. У власників з'являється ефективний інструмент для реалізації своєї власної інвестиційної стратегії, капітали можуть оперативно перерозподілятися між найбільшими світовими фінансовими ринками і дохідними видами активів. Необхідно пам'ятати, що офшорний банк сам по собі – тільки оболонка для бізнесу, а для його діяльності необхідні відповідна інфраструктура і ділові зв'язки, операційний центр офшорного банку має бути обладнаний "під ключ" сучасними експертними системами з управління активними операціями банку й аналізу фінансової кон'юнктури.