Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Разом з тим за обсягом фінансових операцій у Нідерландах є певні обмеження, що стосуються, насамперед, масштабу кредитної діяльності, проведеної за рахунок позикових коштів. Хоча в законодавстві і відсутні чіткі вказівки на співвідношення розміру позикових коштів і капіталу фірми, податковий інспектор може зажадати зниження співвідношення позикового й акціонерного капіталу як умову одержання пільг: воно має бути не більше, ніж 6:1.

Механізм надання різних видів податкових пільг

Дохід фінансової компанії обумовлений різницею відсотків отриманих і наданих кредитів, а витрати з обслуговування позики, що є джерелом коштів для кредитування клієнта, виключають з оподатковуваного прибутку. Податком, таким чином, обкладають дохід у вигляді різниці між кредитом, що надійшов, і виплаченим відсотком за кредит. Цю різницю легко можна зменшити до нуля, якщо кредитування ведуть на внутрішньофірмових умовах. З огляду на це, наприклад, законодавство Нідерландів вимагає сплати податку з мінімального оподатковуваного доходу. З його допомогою податкові інстанції прагнуть обмежити свій податковий ризик, оскільки цей податок є єдиним видом податкових витрат при переказі кредитних ресурсів через Нідерланди. Мінімальний дохід, що оподатковують, становить 1/4 % від обсягу наданого кредиту при одержанні позики від незалежної фірми, що є його джерелом, й 1/8 % при надходженні позики від дочірньої, материнської або асоційованої фірми. Іншими словами, незалежно від розміру чистого доходу 1/4 % або 1/8 % від суми кредиту обкладають нідерландським податком на прибуток корпорації розміром у 40 %.

Нижчий мінімальний дохід, що оподатковують, можливий при більших розмірах кредитів і може бути скорочений до 1/16 % для дочірніх фірм і до 1/32 % для незалежних. Нідерландська фінансова компанія може одержати від податкових інстанцій попереднє підтвердження, що встановлює обсяг податків на взаємозалежні кредитно-позикові операції, у якому передбачено обов'язкове страхування валютних ризиків (хеджування). Безнадійні борги при нарахуванні мінімального податку не враховують. Досить зручним методом зниження податків, що допускає законодавство Нідерландів, є умовне нарахування відсотка на безвідсоткову позику, що отримана від дочірньої компанії. У цьому випадку фінансова компанія може запросити "розумну” податкову знижку, що полягає у вилученні з доходу, який оподатковують, "розумного” відсотка. При цьому, однак, не може бути виключений гарантований податок на мінімальний оподатковуваний дохід.

Використання "розумної" податкової знижки доцільне в тих випадках, коли гарантований податок у країні кредитора не стягують або він невеликий, тобто, коли кошти надійшли з податкової гавані. Податковий інспектор може обумовити надання пільг зниженню граничного співвідношення кредитної заборгованості й акціонерного капіталу фірми (D/E ratio) до 4/1. Отже, оподатковуваний дохід не може бути нижчим 0,25 % (0,125%) від переведеного безвідсоткового кредиту. У діловій практиці нідерландську дочірню фірму часто використовують у поєднанні з її фінансовим відділенням у Швейцарії (існує і зворотна схема штаб-квартира – у Швейцарії, відділення – у Нідерландах, більшу частину прибутку при цьому акцептують у материнському офісі, що має пільговий податковий режим). Комбінування фінансової компанії в Нідерландах із відділенням у Швейцарії дозволяє використовувати як переваги угод про усунення подвійного оподаткування, які існують у Нідерландів, так і податкові пільги на прибуток, що надають у Швейцарії.

Закони Швейцарії, що обмежують необгрунтовані податкові пільги, не поширюються на діяльність фінансового відділення нідерландської фірми. Податкові інстанції в Нідерландах звільняють від податків доходи, переведені із закордонних відділень нідерландських компаній, а операції фінансового відділення обкладають у Швейцарії так само, як й операції місцевих фірм. Прибуток, отриманий на баланс материнської компанії, у Швейцарії податком не обкладають. Діяльність відділення нідерландської фірми у Швейцарії, включаючи пільги з переказу прибут- ку, регулюють відповідною угодою між двома країнами. Пільги надають, насамперед, за умови, що відділення здійснює комерційні операції на постійній основі, та за таких вимог: фінансове відділення має бути створене і діяти відповідно до двосторонньої угоди між Нідерландами та Швейцарією; від 80 до 90 % прибутку і капіталу відділення повинне перебувати на балансі материнської фірми в Нідерландах. Зазначена вище схема з використанням фінансового відділення у Швейцарії дуже цікава, однак аспекти податкового регулювання, пов'язані із функціонуванням фінансових відділень, у Нідерландах неодноразово зазнавали критики. З огляду на це перед здійсненням операцій необхідно довідатися про всі заплановані в податковому законодавстві країни зміни.

Офшорне програмування як сфера бізнесу має кілька тлумачень: розподілена розробка, аутсорсинг, об'єднання трьох видів офшорної діяльності (субпідряд, власні підрозділи, робота за кордоном із робочою візою). Це стосується не тільки програмістів, але й інших IT-спеціалістів. Наприклад, спеціалісти з менфреймів з української компанії виїжджають на Захід для сервісного обслуговування менфреймів американської компанії. Обчислити достовірні обсяги ринку офшорного програмування неможливо. Головна причина криється в тому, що велика кількість колективів, які займаються офшорним програмуванням, не зацікавлені в поширенні інформації про їх діяльність, оскільки не хочуть привертати увагу податкових органів або навести потенційних конкурентів на власних замовників.

Офшорне програмування розвивалося приблизно так. У середині 90-х pp. уперше в американській пресі з'явилася інформація про виконання робіт із програмування російськими спеціалістами (за місцем свого проживання) на замовлення американських компаній. Те саме відбувалося і в Україні, і не тільки для американських компаній. Це було взаємовигідним: у професійному рівні програмісти не поступалися західним, виконували роботу за меншу оплату праці, не треба було витрачати гроші на їх навчання, на забезпечення робочого місця і технічні засоби та зв'язок; з іншого боку, програмісти отримували роботу і заробітну плату більшу, ніж платять у вітчизняних компаніях, підвищували свій престиж, могли вже сподіватися на кращі пропозиції у себе в країні або в іноземних компаніях. Нині іноземні інвестори дедалі частіше намагаються розмістити в Україні аутсорсингові замовлення на виробництво програмного забезпечення українськими програмістами, тобто хочуть укласти гроші в розвиток офшорного програмування. Однак під час побудови бізнес- моделей були виявлені зони ризику, які заважають розвитку такого бізнесу в Україні.

На світовому ринку нішу офшорного програмування зайнято лише частково. Більшість країн, що розвиваються, намагаються іти саме цим шляхом. Наприклад, оборот компаній Індії, що розробляють програмне забезпечення (ПЗ) для іноземних замовників, лише у 2000 р. становив 4 млрд дол США, а оборот 550 таких компаній Ірландії – 6 млрд дол США. Загальний обсяг ринку ПЗ Росії з розробок ПЗ на замовлення, становить 128 млн дол США. Україна може зробити те саме. Існують як позитивні, так і негативні чинники, що впливають на розвиток офшорного програмування в Україні (табл. 5).

Таблиця 5. Чинники, що впливають на офшорне програмування

Потенціал ринку офшорного програмування постійно зростає. На думку американських аналітиків, виведення виробництва програмних продуктів за межі США, Німеччини й інших країн – лідерів у виробництві програмного забезпечення – процес неминучий, бо не вистачає кваліфікованих спеціалістів. Якщо не залучити програмістів з інших країн, то єдиний спосіб розв'язати кадрову проблему в індустрії програмування – це виконувати проекти на ринку офшорного програмування. Прихильники офшорного програмування стверджують, що воно призупиняє відплив інтелекту, хоча при цьому і відбувається відплив інтелектуальної власності, а отже і власності взагалі. З огляду на це офшорне програмування – перший крок до еміграції і відвідпливу інтелекту, проте зупинити цей процес глобалізації неможливо. Тож країна повинна зробити його для себе найменш болючим, а може, і знайти в цьому якусь користь. Наскільки гідне місце посяде Україна за такого міжнародного розподілу праці, залежить від представників українського бізнесу й уваги держави до цієї проблеми.

Офшорні банки

Деякі посередники із продажу офшорних банків зайве містифікують усе, що із цими банками пов'язане – зазвичай для того, щоб здивований клієнт сплатив більший гонорар за реєстрацію. Інші рекомендують клієнту (за тієї ж причини) замовити банк навіть у ситуації, коли йдеться про прості операції офшорної корпорації, а банк зовсім не потрібний.

Офшорний банк – це банк, зареєстрований в одній з офшорних зон (зазвичай маленькі острівні держави). Офшорні банки мають такі основні риси;

• не має права працювати з резидентами країни реєстрації банку (найголовніша відмінна риса);

• необхідна величина оплаченого статутного капіталу для них менша, ніж у розвинених країнах Заходу, та й у більшості інших країн;

• може одержати повне звільнення від податків;

• зазвичай закони про обов'язкові резерви, правила кредитування і здійснення інвестицій менш суворі, ніж в інших країнах;

• може бути створений відносно швидко;

• при створенні банку допускають використання номінальних акціонерів і директорів (хоча справжні власники однаково повинні бути відомі місцевій владі – інакше банку не нададуть ліцензію);