Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Ні судна, ні літаки, незважаючи на те, що вони під державним прапором країни їх прописки, за законодавством більшості країн не можуть бути самостійними суб'єктами права, а відповідно і платниками податків. Оподатковування міжнародних транспортних перевезень багато в чому аналогічне оподатковуванню всіх інших видів міжнародної комерційної діяльності: податки сплачують як за місцем резидентства судно- або авіавласника (корпоративний податок із глобального прибутку компанії), так й у країні виникнення доходу за принципом територіальності Поряд із загальними податковими конвенціями, що зачіпають широке коло питань, пов'язаних із подвійним обкладанням доходів і капіталу резидентів договірних держав в іноземній юрисдикції, щодо діяльності судноплавних й авіакомпаній можуть бути застосовані спеціальні податкові угоди, укладені у сфері транспортних перевезень. Міжнародні податкові угоди зазвичай делегують усі права на оподатковування доходу від перевезень країні, у якій судноплавна або авіакомпанія є резидентом. Реєстрація транспортної компанії в юрисдикції з низьким рівнем оподатковування або спеціальних податкових пільг для офшорних транспортних компаній допомагає скоротити ефективну податкову ставку компанії, знизивши її глобальний податковий тягар. Багато податкових гаваней, де допускають реєстрацію офшорних суднових компаній, пропонують, крім низького податку на прибуток, спрощену процедуру реєстрації судна, а крім того, і мінімальний розмір податку на майно.

Згідно з міжнародними угодами в галузі морського права суднам, портом прописки яких є відповідна податкова гавань, надають сприятливий правовий режим в основних портах світу, що істотно скорочує рівень сервісних мит (причальні, маякові, лоцманські тощо). З одного боку, це, безумовно, вигідно судновласникам, що звертають увагу на найзручніші прапори для своїх суден, з іншого боку – сприяє наповненню бюджету країни- реєстра морських суден. Наприклад, бюджет Кайманових о-вів- найбільшого світового реєстра маломірного флоту (переважно яхт) – 25-28 % своїх доходів одержує від податкових платежів судновласників.

Що стосується повітряного транспорту, то авіакомпанії не мають офшорного статусу, зареєстрованого в закордонній офшорній юрисдикції, оскільки вимоги безпеки і міркування престижу є переважаючими. Найбільшою авіакомпанією світу нині є "British Airways", що не пов'язана з пільгами з оподаткування і крім того, як й авіакомпанії деяких інших країн – "Air France" і "Lufthansa", вона має частку державної участі. Однак у багатьох випадках іноземним авіакомпаніям можуть надавати навіть вигідніші умови, ніж національним повітряним перевізникам. Наприклад, у Росії вигідніше літати під прапором іноземної держави, оскільки це дає більші знижки при оплаті непрямих податків в аеропортах обслуговування.

Якщо ж говорити про наземне технічне обслуговування літаків, то його вигідніше здійснювати в юрисдикціях із пільговим оподатковуванням. Не випадково авіакомпанія "Аерофлот – російські міжнародні авіалінії" має закордонну базу обслуговування (ремонт, фарбування лайнерів) в ірландському аеропорті Шеннон, що є зоною зі зниженим оподатковуванням. Фінанси авіакомпанії також вигідно розміщувати в юрисдикціях зі зниженим оподаткуванням. Історія із "чорною касою" аерофлоту в м. Лозанна підтверджує це. Суть закордонних фінансових операцій цього аерофлоту полягала в такому. Донедавна главам закордонних представництв авіакомпанії було рекомендовано направляти 80 % зароблених коштів у Швейцарію на рахунок якоїсь комерційної фірми, співвласником якої був один із керівників аерофлоту. Подібні дії можна пояснити не тільки (а може бути і не так) корумпованістю російських директорів, як застосуванням механізмів МПП, виведенням частини валютного виторгу з-під високого російського прибуткового оподатковування.

Загалом країни з розвиненою ринковою економікою негативно ставляться як до переміщення транспортних компаній у податкові гавані, так і до переказу фінансів транспортних компаній на рахунки компаній-резидентів безподаткових юрисдикцій. Наприклад, законодавство США вимагає, щоб у випадках, якщо перевезення починається або закінчується в американському порті чи аеропорті, 50 % доходу транспортної компанії обкладалося американським податком на прибуток поза залежністю від країни резидентства компанії. Доходи персоналу транспортної компанії обкладають індивідуальними прибутковими податками за місцем резидентства фізичної особи. Якщо персонал укладає контракти і працює протягом тривалого періоду часу (понад 183 дні на рік) в іноземній транспортній компанії, то зареєстрована в безподатковій юрисдикції, то така робота під зручним прапором податкової гавані дозволяє платити мінімальні прибуткові податки. Щодо доходів персоналу суднових компаній й авіакомпаній, які працюють за кордоном, можуть бути застосовані і відповідні положення двосторонніх загальних або спеціальних податкових угод, якщо такі укладені. Податкові угоди щодо доходів від міжнародних перевезень, які одержують іноземні транспортні компанії, теж діють по-різному. Не допускають обкладання податком таких доходів у Росії щодо діяльності транспортних компаній – резидентів Болгарії, Великої Британії, Республіки Корея, Польщі, Румунії, Узбекистану, Швеції. Деякі країни розв'язують питання оподатковування залежно від місцезнаходження фактичного органа управління компанією (ФРН, Іспанія, Нідерланди), інші країни дозволяють обкладати податком лише певні види міжнародних транспортних послуг.

Офшорна компанія в будівельному бізнесі

За допомогою компаній тих країн, із якими Україна уклала угоди про запобігання подвійному оподаткуванню, можна значно заощадити на податках при виконанні будівельного підряду. Якщо українська фірма береться за будівельні роботи, то від самого початку будівельних робіт вона зобов'язана платити податок на прибуток за звичайною українською ставкою. Якщо будівельним підрядником стає іноземна компанія із країни, з якою в України немає договору про запобігання подвійному оподаткуванню, то так само вона платить податки за звичайною ставкою і від самого початку будівельних робіт. Однак, якщо виконавцем будівельних робіт буде компанія із країни, з якою в України є договір про запобігання подвійному оподаткуванню, то, найімовірніше, будівельний майданчик такої компанії будуть вважати постійним представництвом не відразу, а після закінчення обумовленого в договорі часу – зазвичай близько 10 місяців.

Поки ж робота іноземної компанії не підпадає під визначення постійного представництва, то її будуть обкладати податком не за ставкою 30 %, а відповідно до договору. Схема оподатковування в цьому випадку буде такою. Із загальної суми за виконання іноземною компанією будівельних робіт російський замовник вирахує 20 % (які потім можна буде одержати назад, пославшись на договір), а компанія заплатить податок тільки в себе на батьківщині. Утримання 20 % можна уникнути, одержавши в податковій інспекції звільнення від утримання податку на дохід на підставі договору.

Замість того, щоб укладати договір підряду від імені українського підприємства, треба укласти цей договір від імені компанії із країни, з якою в України є відповідний податковий договір. Уважно вивчіть за договором, протягом якого терміну будівельний майданчик цієї компанії не будуть вважати її постійним представництвом (за умови, зрозуміло, що діяльність цієї компанії в Україні не створює постійного представництва за іншими підставами). Договір із замовником має бути укладений таким чином, щоб роботу було розбито на етапи, кожний із яких коротший терміну, зазначеному в договорі про запобігання подвійному оподаткуванню. Після завершення етапу підписують акт здачі-приймання, а наступний етап виконує вже інша компанія з тієї ж держави, що й перша. Можна використовувати і першу компанію, але (як свідчить практика) звільнення від податку в цьому випадку, найімовірніше, не буде.

Відповідно до положень договору про запобігання подвійному оподаткуванню іноземна компанія не буде претендентом на постійне представництво і тому її не будуть обкладати податком на прибуток. До речі, у деяких країнах ставка податку на прибуток більша, ніж в Україні, і тому використовувати такі країни як бази для будівельної компанії було б нерозумним. При проведенні будівельних робіт через офшорну компанію, що не перебуває в Україні на податковому обліку, – неможливо виставляти рахунок із ПДВ, і, як наслідок, виникає незручність для українського замовника в оплаті (він не тільки не може зарахувати ПДВ, але ще й зобов'язаний утримувати його щоразу, коли платить офшорній компанії). Проте на тлі вигоди від цієї операції це дріб'язкові моменти.

Офшорна страхова компанія

Офшорна страхова компанія дозволяє експортувати з України капітал, не заплативши при цьому практично жодних податків. Страхова компанія, зареєстрована у промислово розвиненій країні, повинна відповідати значній кількості вимог:

• мати великий власний капітал,

• дотримуватися певного співвідношення між сумами прийнятих ризиків і власними резервами,

• вкладати значну частину коштів у стабільні об'єкти інвестицій (напр. цінні державні папери) тощо.

Чим стабільнішою є страхова компанія, тем краще і для її клієнтів, і для ділового клімату країни загалом.

Однак є країни, які, залучаючи інвестиції, зробили своє законодавство про страхову справу таким ліберальним, що практично будь-яка людина або компанія можуть відкрити там страхову фірму і працювати через неї без жодних податків й обмежень. Усе ж є одне дуже важливе обмеження. Усі страхові компанії такого типу мають діяти тільки в офшорному режимі, тобто страхувати і перестраховувати ризики винятково нерезидентів. А найзручнішою ситуацією для країни, де створено офшорну страхову компанію, буде така, коли ця компанія взагалі обмежить свою діяльність страхуванням (перестрахуванням) ризиків тільки одного – двох осіб, безпосередньо з нею пов'язаних. Такі "кишенькові" страхові компанії називаються кептивними (captive insurance companies).

Схема експорту капіталу така. Українська компанія на короткий час страхує ризик у місцевої страхової фірми та сплачує значну страхову премію. Місцева фірма відразу ж перестраховує ризик в офшорній перестрахувальній компанії, залишаючи собі невелику комісію. Гроші миттєво переказують за кордон. Причому, недостатньо створити страхову компанію в офшорній зоні і переказати на неї гроші через українського посередника. Потрібна робота страхових експертів і юристів, щоб підібрати такий ризик, який дійсно за звичайних умов може бути застрахований підприємцем (страхування квартири у м. Києві від виверження вулкану не підійде). Таким чином, необхідно забезпечити, щоб висока страхова премія не створювала враження штучно завищеної, гарантувати, щоб застрахований ризик був насправді практично нереалізованим (інакше треба будете переказати гроші назад при настанні страхового випадку), забезпечити, щоб офшорна страхова компанія не нагадувала офшорної, й, отже, не викликала підозр.

Офшорні трасти

Траст, або довірча власність, – особлива правова форма володіння власністю, що сягає своїм корінням ще середньовічної юридичної системи Великої Британії. У зв'язку із цим його регулюють правові принципи загальної острівної системи права. Нині трастові принципи і норми адаптовані для потреб сучасного бізнесу і на них засновані деякі специфічні види фінансових послуг, трасти застосовують і в офшорному бізнесі. Як й офшорні компанії, трасти часто засновують в офшорних зонах. Траст у перекладі з англійського означає довіра і з юридичного погляду заснування трасту полягає в передачі деяких цінностей і майна в довірче управління в інтересах бенефіціара.