Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Національне антимонопольне законодавство у багатьох країнах також є чинником, що стимулює реєстрацію холдингових компаній за кордоном. При цьому часто основною причиною передислокації холдингових компаній є не дух і зміст антиподаткового законодавства, а особливі процедури попереднього антимонопольного (антитрестовського) контролю. У багатьох країнах встановлені норми, відповідно до яких не допускають концентрацію виробництва і реалізацію будь-яких товарів або послуг у руках одного або кількох виробників чи продавців. Крім того, уряди уводять обмеження на володіння акціями провідних виробників товарів або послуг у певній країні або її частині (районі, області, штаті, окрузі тощо). Зазвичай країни, що давно застосовують антитрестовське законодавство, обмежуються або наступним контролем (тобто контролем за фактичним станом справ), або встановлюють необтяжливі процедури попереднього контролю.

Країни, що тільки розпочали боротьбу з монополізмом, часто зловживають заходами для попереднього контролю, уводячи обов'язкові процедури одержання різних дозволів на реєстрацію тих або інших категорій підприємств. Подібна ситуація мала місце в Україні у середині 90-х pp., коли для реєстрації невеликого навіть за українським масштабом комерційного банку був необхідний попередній дозвіл Антимонопольного комітету. Негативні наслідки антимонопольних заходів (особливо заходів з попереднього контролю й одержання дозволів від антимонопольних органів) часто підсилюють інфляційні чинники. Спочатку законодавець встановлює обов'язок проходження попереднього узгодження для акціонерних товариств із великим капіталом, але внаслідок інфляції обов'язковість процедур поширюється й на ті підприємства, які за розміром статутного капіталу в інших країнах розглядалися б як малі або ремісничі. До організаційних обмежень належать особливі вимоги, які встановлює законодавець для реєстрації певних підприємств. Особливі або специфічні вимоги часто мають галузевий характер. Крім звичайних процедур, таких, як подача документів у реєстраційну палату, узяття на податковий облік, знаходження юридичної адреси, влада може встановлювати обов'язкові процедури розгляду й узгодження в таких спеціалізованих органах, як центральний банк, комісія із цінних паперів, інспекція зі страхового нагляду, відомство із транспорту, інші галузеві міністерства та відомства. У переважній більшості випадків подібні процедури узгодження є виправданими. Однак дуже часто реєстрація і погодження дозволяє інстанціям фактично нескінченно затягувати процедури розгляду, вимагати додаткові документи і відомості, уводити власні, не встановлені законодавством вимоги, стягувати додаткову плату. До спеціальних обмежень належать заборони здійснювати або об'єднувати будь-які види підприємницької діяльності. Подібні заборони існують в усіх промислово розвинених країнах. Спеціальне банківське законодавство США обмежує можливості комерційних банків зі здійснення інвестиційної діяльності. В Об'єднаному Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії існують обмеження на об'єднання однією компанією діяльності зі страхування життя й інших видів страхування. Є заборони або обмеження на об'єднання окремих видів діяльності на ринку цінних паперів, у багатьох країнах заборонено або обмежено участь комерційних банків у капіталі страхових компаній, і навпаки, за правилами одержання ліцензії певні види підприємницької діяльності мають бути винятковим видом діяльності фізичної або юридичної особи. В Україні подібні обмеження поширено на банки й інші кредитні установи, страхові компанії, компанії з управління активами пайових інвестиційних фондів, підприємств із ведення реєстрів акціонерів (спеціалізованих реєстраторів) тощо. Крім того, для одержання права на різні пільги часто необхідно, щоб доходи від певного виду діяльності в загальному обсязі доходів підприємства не були менше встановленого рівня. Такі обмеження часто встановлюють для одержання пільг на регіональному рівні, для підприємств, що виробляють сільськогосподарську продукцію, надають спеціальні послуги. Реєстрація холдингу за межами країни, що вводить зазначені обмеження, часто дозволяє їх обходити і скорочувати терміни реєстраційних процедур.

Податкові чинники заснування холдингу різноманітні. Однак основним призначенням холдингової компанії слід вважати мінімізацію податкових зобов'язань, що виникають внаслідок володіння майном і його передачею, зниження оподатковування доходів у формі дивідендів, відсотків і роялті, що стягують "біля джерела" виплати. Дійсно, холдинги активно використовують і для мінімізації зобов'язань за податками на доходи. Це можна ефективно досягнути і за допомогою інших методів, наприклад, ефективного податкового планування всередині країни й у міжнародному масштабі, з використанням офшорних підприємств, переваг, встановлених нормами угод про усунення подвійного оподаткування. Заснування холдингу, крім цілей подолання різних обмежень і зниження рівня оподатковування, дозволяє власнику підприємств із різною галузевою і функціональною спеціалізацією, розташованих у різних країнах, об'єднати їх в одній компанії, що дозволяє оптимізувати фінансові потоки всередині цієї групи, скорочувати витрати з управління цими підприємствами, домагатися солідної репутації, активно просувати єдині торговельні знаки. У підсумку – усе це уможливлює залучення зовнішніх інвестицій і кредитів на сприятливіших умовах.

Холдингові пільги

Холдингові компанії, у тому числі оперативні холдинги, часто створюють у країнах із проміжним рівнем оподатковування. При цьому холдингові компанії у "пільгових" холдингових країнах мають спеціальне регулювання, тому існують деякі типові особливості пільгового режиму для холдингових компаній у різних країнах. Норми, що регулюють діяльність холдингових компаній, визначають характер їх діяльності, структуру капіталу, особливості оподатковування. Холдингові пільги стосуються насамперед умов увезення- вивезення дивідендів. Дивіденди в типових холдингових юрисдикціях звільняють від податків на прибуток і податку "біля джерела". Крім того, у багатьох юрисдикціях звільняють від податків і доходи від розпорядження (продажу) активів (capital gains). Можуть бути скорочені або усунуті зовсім податки на майно, власний капітал (net-worth), капіталізацію тощо. Ідеальною холдинговою юрисдикцією можна вважати ту, де існують усі ці три умови, а також спрощена реєстрація й управління компанією, відсутні обмеження сфери діяльності. Однак для кожного типу бізнесу можна підібрати потрібний варіант.

Найбільше критеріям ідеальної юрисдикції відповідають Нідерланди, як країна-модель зі специфічними особливості системи пільг, якими користуються тут посередницькі холдингові фірми. По-перше, це пільги, що стосуються способу визначення податку на прибуток, що оподатковують. До прибутку холдингу, що оподатковують, не включають дивіденди від пакетів акцій, що є "участю на паях", достатню для одержання пільг. Необхідний розмір участі на паях може бути різним. В Австрії право на пільги дає пакет акцій, що перевищує 25 %, у Швейцарії – 20, у Нідерландах – 5 %. Крім того, різний розмір участі на паях може означати неоднаковий рівень пільг. По-друге, пільги, що визначають зниження податків "біля джерела" на ввезення і вивезення доходів. Багато країн, які використовують у міжнародному бізнесі для розміщення посередницькі холдингові компанії, уклали і підтримують широку мережу двосторонніх міжнародних угод про усунення подвійного оподаткування, що передбачають значне зниження (іноді до нуля) податків "біля джерела" на ввезення і вивезення основних видів доходів – дивідендів, банківського відсотка, платежів роялті. У податкових угодах узгоджують і процедуру усунення подвійного оподаткування доходів, увезених з-за кордону.

За загальним правилом пільги надають за наявності низки умов, подібних для податкового законодавства більшості холдингових юрисдикцій. Так, необхідно, щоб інвестиції в участь на паях були зроблені як мінімум за рік до подання податкової декларації. Переведені дивіденди звільняють від податків за умови, що прибуток був підданий оподатковуванню в країні походження доходу (остання вимога ускладнює фінансові зв'язки з фірмами в податкових гаванях, однак у деяких країнах вона відсутня, і пільги надають, навіть якщо дивіденди надійшли з податкової гавані). У низці випадків законодавство вимагає, щоб на нові вкладення не були формою короткотермінових портфельних інвестицій. Іноді пропонують, щоб основну масу доходів дочірніх і залежних фірм даного оперативного холдингу реінвестували у країні їх місцезнаходження.

Посередницькі холдинги зазвичай не мають права займатися виробничою або іншою комерційною діяльністю, однак у деяких країнах це можливо і їх законодавство не вводить обмежень з використання переваг, пов'язаних із діяльністю дочірніх холдингових фірм (особливо це стосується порядку фінансування операцій із придбання й участі в акціонерному (статутному) капіталі за рахунок позик). Обмежують, наприклад, питому вагу заборгованості в пасиві балансу фірми. Обмеження іноді стосуються пільг, обумовлених угодами про усунення подвійного оподаткування, а найбільш промислово розвинені країни внесли у своє законодавство певні норми, що ускладнюють використання безподаткових юрисдикцій. Проте створення посередницьких холдингів з метою зниження податкових втрат як і раніше є широко поширеною й актуальною діловою практикою.

Ділові операції холдингових компаній

Існує чотири групи типових ділових ситуацій, при яких створення посередницьких холдингових фірм у зонах податкових пільг забезпечує зниження податкових витрат. Створення холдингових компаній відповідає таким головним цілям:

• значне скорочення податку "біля джерела" на репатріацію дивідендів, банківських відсотків, платежів роялті;

• управління і розпорядження нерухомістю й іншою власністю, придбаною за кордоном;

• акумулювання доходів за кордоном на сприятливих податкових умовах й усунення валютних обмежень, а також негативних наслідків коливання валютних курсів у країні місцезнаходження дочірньої та материнської фірм;

• зниження рівня оподатковування закордонних доходів на основі усереднення високих і низьких ставок податків кількох дочірніх фірм при переказі доходів через посередницьку холдингову компанію. Це можливо в межах системи податкового кредиту при ввезенні доходів із країн із різною ставкою податків.

Розглянемо детальніше зазначені вище способи використання холдингів, прийняті в міжнародному бізнесі.

• Посередницькі холдингові компанії найчастіше створюють у країнах, що підписали угоди про усунення подвійного оподаткування й у багатьох випадках при переказі дивідендів із країни А у країну Б їх обкладають істотним податком. Якщо ж дивіденди "проходять” проміжну інстанцію – холдингову компанію в країні С, наприклад у Нідерландах, то відбувається зна чне зниження втрат. Його уможливлюють податкові угоди, підписані Нідерландами з кожною із цих країн.

• Холдингові компанії доцільно також використовувати для торгівлі нерухомістю і розпорядження (продажу, ліквідації) пайовими внесками в капіталі дочірніх фірм. Торгівлю нерухомістю здійснюють шляхом продажу (купівлі) не самої нерухомості, а контрольного пакета акцій фірми, якій вона належить. У юрисдикції, де передбачено розмістити холдингову компанію щодо операцій із нерухомістю, податки на доходи від розпорядження капіталом (тобто від продажу або ліквідації участі на паях, фірми, нерухомості) мають бути мінімальними або відсутніми взагалі.

• Холдингові компанії дозволяють вивозити доходи із країн із нестабільною економічною і політичною ситуацією, нестійким курсом національної валюти і не ввозити їх у райони з високими податками на прибуток. У цьому випадку, будучи вивезеними з нестабільних країн, вони надходять у зони з низьким податком на прибуток. Надалі накопичені доходи можуть бути реінвестовані в будь-якій країні світу.

• У ситуації, коли юрисдикція, що приймає доходи, застосовує систему кредитування (credit system) для компенсації закордонних податків, розмір кредитування обчислюють на індивідуальній основі, тобто щодо кожної країни місцезнаходження дочірніх фірм. Це означає: перевищення рівня податку в країні-джерелі над ставкою, що існує в країні-одержувачі, не може бути перенесене на дочірню фірму в іншій країні, де ця ставка нижча. У підсумку збільшуються податкові втрати. Якщо ж доходи дочірніх фірм попередньо централізують у посередницькій холдинговій компанії, то відбувається усереднення ставок податків, що дозволяє перебороти цей негативний ефект. Зазначені схеми одержали у світовій практиці назву міксерних схем (mixer schemes), оскільки в холдингу ніби змішуються фінансові потоки, що надійшли з різних країн. Усі схеми можуть зустрічатися в діловій практиці вітчизняних підприємців, що створили дочірні фірми за кордоном. Розглянемо, наприклад, конкретну ситуацію, за якою рекомендують створення посередницьких холдингових компаній для скорочення податкових втрат. Допустимо, підприємство відкрило від імені своєї офшорної фірми в Гібралтарі дочірню фірму у Швейцарії. При вивезенні дивідендів зі Швейцарії у країну, податкові відносини з якою не врегульовані (той же Гібралтар), податок "біля джерела" може становити 35 %. У випадку, коли дивіденди переказують по ланцюжку "швейцарська компанія – посередницький холдинг у Нідерландах – офшорна компанія в Гібралтарі", податкові втрати становитимуть 25 %. Ця величина відповідає податку "біля джерела" на етапі переказу дивідендів із Нідерландів в офшорну компанію в Гібралтарі. Податок "біля джерела" на вивезення дивідендів зі Швейцарії в Нідерланди відповідно до підписаної між цими країнами угоди відсутній. Економія при переказі дивідендів за маршрутом Швейцарія – Нідерланди – Гібралтар порівняно із прямим шляхом Швейцарія – Гібралтар буде 10 %. Зрозуміло, втрати у 25 % однаково досить значні.

Підприємці, особливо в Україні, зазвичай прагнуть уникнути всяких втрат. Однак у деяких випадках вони неминучі і є ціною легального та респектабельного способу ведення бізнесу. Зазначена схема ілюструє лише принципи маршрутизації міжнародних розрахунків і платежів. Реальні схеми набагато складніші. Між материнською фірмою і холдингом часто вбудовують ще одну ланку – офшорну компанію. У підсумку, володіння холдингом стає конфіденційним, а дивіденди, переказані через нього, виводять з-під податку на прибуток. Умови створення і функціонування холдингів у різних юрисдикціях неоднакові. Кожна з них має свою специфіку, сприяє прибутковому здійсненню операцій конкретних типів.