Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Офшорні банки з резидентним статусом

Офшорні банки цього типу можуть мати резидентний (реально функціонуючий) офіс у юрисдикції, де вони офіційно зареєстровані, однак послуги він може робити тільки на офшорній основі, тобто винятково іноземним (для даної території) фізичним і юридичним особам. Найтиповішим представником цього класу банківських підприємств є офшорне банківське відділення (OBU – Offshore Bank Unit), яке реєструють в офшорній юрисдикції. Воно не розглядається законодавством як самостійний комерційний банк, а є дочірньою структурою, створеною материнським банком. Переговори про видачу ліцензії ведуть представники цього основного банку. Потрібен також спеціальний "комфортний" лист (Letter of Comfort) від центрального банку заявника. Разом з тим за своїми функціями таке банківське відділення мало чим відрізняється від повноцінних комерційних банків. Наприклад, офшорний банк на Кіпрі – досить солідне банківське підприємство, яке відрізняється від неофшорного банку головним чином клієнтурою – її обмежено нерезидентами Кіпру. В усьому іншому він аналогічний звичайному банку, за винятком можливості виконання низки операцій із центральним банком Кіпру. Лише невелика кількість банківських компаній світу мають можливість розраховувати на одержання банківської ліцензії на Кіпрі.

Офшорні банківські центри

Експертно-аналітичний комплекс з управління офшорною компанією

Проблема автоматизації управління закордонними активами, включаючи активи дочірніх фірм і філій, набуває дедалі більшого значення. Корпорації, що ведуть активну міжнародну діяльність, "озброюють” свої служби закордонних операцій локальними обчислювальними мережами. Формують автоматизовані робочі місця фахівців із міжнародного планування, використовують спеціальні системи управління базами даних. Популярне міжнародне видання з міжнародного податкового планування "Тоlеу" (Велика Британія) завжди присвячує цілий розділ автоматизації управління міжнародними операціями. Розглянемо можливості побудови експертних систем з управління зовнішніми операціями компанії або банку на основі загальнодоступних програмних продуктів – пакетів структурного моделювання ITHINK, електронних таблиць і баз даних.

Українським підприємцям добре відомі вартість програм із планування бізнесу (подібних до програмного продукту Project Expert), однак для планування міжнародних операцій і пов'язаних із ними фінансових потоків він не зовсім підходить. Особливо гостро стоїть проблема пошуку спеціальних аналітичних програм для структуризації і розробки бізнес-планів іноземної фірми або іншої нестандартної комерційної структури (банку, страхової компанії, інвестиційного фонду). Ширші можливості в цій сфері надає програмний пакет ITHINK. Він здатний допомогти не тільки у формуванні таблиці відповідного фінансового плану, але й прорахувати самі бізнес-операції, а також фінансові потоки. Програмний пакет ITHINK – це прогнозування використання коштів імітаційного моделювання фінансових проектів і процесів.

На початку 90-х pp. пакет ITHINK став одним із найпопуляр ніших стандартів структурного моделювання на Заході. Його широко використовують в інтелектуальних центрах міжнародних корпорацій, банках, урядових структурах і проектно- дослідницьких установах. В очах закордонного інвестора інвестиційний проект, розроблений із використанням системи ITHINK, здобуває додаткові переваги. Робота із цим елітарним інструментом свідчить про "залучення" його користувачів до новітніх технологій аналізу міжнародних операцій. Елітарність у цьому випадку не означає особливу складність у роботі.

Суть пакету полягає у такому: система відрізняється функціональною простотою і гармонійністю, не вимагає спеціальних навичок, а також знання складних математичних методів. Процес розробки моделі збігається з відображенням на екрані структур і взаємозв'язків, які моделюють. Програму моделі автоматично будують під структурну схему, сформовану оператором. Оператор постійно бачить об'єкт загалом. Перебудова його ''картинки" призводить до автоматичних змін в алгоритмі і програмі моделі. У такий спосіб досягається унікальний ефект візуалізації моделювання. У цьому полягає найяскравіша особливість інтерфейсу програмного пакета ITHINK.

Пакет ITHINK не пов'язаний з іншим певним колом завдань, тому можливі найнесподіваніші способи застосування пакета, а основні з них зазначено в документації пакета. За допомогою ITHINK розв'язувалися різноманітні завдання, починаючи з аналізу причин руйнування дамби в Південно-Східній Азії в 1989 р. і закінчуючи обслуговуванням і розподілом пацієнтів, що надходять у прийомний спокій клініки. Однак особливістю його є те, що він створений для розв'язання так званих потокових завдань, до групи яких належать технологічні процеси, пов'язані із проходженням послідовних фаз. Сюди входять і завдання управління міжнародними фінансовими потоками. Аналіз і координування грошових потоків – одна з основних "компетенцій" пакета структурного моделювання ITHINK. Це ідеальні кошти для моделювання фінансових потоків, що циркулюють між материнською компанією і її закордонними підприємствами, а також "горизонтального" руху грошових коштів. Пакет може бути корисний при розробці бізнес-плану, у якому фігурують кілька господарських суб'єктів різних типів й у зв'язку із цим його застосування може бути рекомендовано планово-аналітичним службам банків і фінансово-промислових груп. У межах групи можуть моделюватися закордонні та внутрішні товарні і фінансові потоки.

Типових структурних елементів у системі ITHINK небагато – усього шість. Однак у процесі роботи з'ясовується, що цього цілком достатньо, оскільки вони досить універсальні. Структурні елементи споконвічно наділені певними властивостями, вони зафіксовані у відповідному фрагменті програми моделі, а взаємодію між структурними блоками забезпечують за допомогою спеціальних стрілок (коннекторів). Стрілки зазначають напрями взаємозв'язків і передачі даних між блоками, а характер взаємозв'язків виводять на екран у вигляді формул. Адресацію "входу" і "виходу" підпрограм блоків формують автоматично відповідно до стрілок, проведених оператором на структурній схемі. У програмі є три рівні розробки моделі, перехід між якими здійснюють натисканням однієї клавіші. Вищий рівень моделі несе переважно ілюстративне навантаження: на ньому у вигляді структурної схеми відображають загальну логіку моделі. Найважливішим є другий рівень – рівень структурного моделювання: тут розміщують структурні елементи, зазначають напрям потоків і взаємозв'язків. Фактично, на цьому рівні оператор конструює модель, формує необхідну йому "картинку". Програму моделі будують автоматично залежно від заданої оператором структури моделі. Текст програми моделі утримують на третьому – програмному рівні, який складається з підпрограм окремих структурних елементів. Програму моделі автоматично вибудовують зі стандартних програмних блоків, кожний із яких відповідає типовому структурному елементу, а в підсумку створюють програму моделі, у яку можна внести додаткові формули та параметри. Зміни і доповнення до тексту програми вносять за допомогою спеціальних діалогових вікон (перехід до діалогового вікна можливий і з рівня структурного моделювання).

Власнику офшорних структур і закордонних компаній методи візуального програмування надають можливість розробити бізнес-плани закордонних і нестандартних комерційних структур (офшорних банків, страхових й інвестиційних компаній тощо). У цій сфері від прикладних програмних засобів потрібна більша гнучкість і висока універсальність. Особливо це стосується ситуацій, коли необхідний розрахунок та аналіз складних міжнародних операцій за участю великої кількості компаній. Дане завдання знаходить досить компактне і лаконічне рішення при використанні методів структурного моделювання.

Один із найскладніших аспектів міжнародного планування – тестування й аналіз різних варіантів міжнародних корпоративних схем і конструкцій. Адже тут не можна помилитися: перебудова системи закордонних філій і дочірніх фірм на практиці іноді коштує дорожче, ніж створення таких фірм. Оскільки в корпоративний ланцюжок може входити до десятка окремих компаній, питання аналізу і прорахунку такої схеми є важливим, тому єдина можливість полягає у використанні пакета структурного моделювання і розробці з його допомогою візуальної моделі даного корпоративного ланцюжка. У таку модель легко вводять податкові формули юрисдикції й основні комерційні умови (ставки відсотка, терміни тощо). Кожен вузол моделі корпоративного ланцюжка містить скорочену фінансову модель однієї з комерційних структур. Якщо такі моделі в міжнародній компанії не використовують, то це означає тільки одне – діяльність закордонних філій не контролюють, їх поведінка непередбачувана, корпоративні схеми сформовані без аналізу альтернативних варіантів. Саме візуальне моделювання дозволяє з мінімальними витратами часу і коштів розглянути кілька альтернативних варіантів корпоративних схем. Нині існують такі імпортні програми, так звані програми-маршрутизатори, що розраховують оптимальні траєкторії міжнародних товарних і фінансових потоків. Однак власні моделі зробити все-таки значно дешевше і надійніше. З їх допомогою оператор здатний відтворити на одній-двох робочих сторінках монітора всю панораму закордонних операцій транснаціональної компанії.

Зрозуміло, для цього потрібна певна професійна зрілість менеджерів й аналітиків компаній. Проте для великих фірм із глобальними товарними і фінансовими потоками така робота є необхідною і цілком відповідає високим стандартам стратегічного планування еліти світового бізнесу. У цій технології немає нічого надскладного, її основні принципи цілком природні й очевидні. Усе, що дійсно необхідно, то це чітка постановка завдання, знання податкових і комерційних умов роботи компаній в усіх задіяних юрисдикціях. Завдання міжнародного планування і прорахунку складної корпоративної структури можна розв'язати і за допомогою електронних таблиць, однак практика свідчить, що ця операція досить трудомістка, вимагає значного простору. Крім того, рядки та стовпці таблиць ніби знеособлюються: втрачається об'єктна орієнтація, тобто безпосереднє ототожнення розрахункових схем і реальних об'єктів. Структурні моделі зручніші, компактніші і мобільніші. Це не означає, що електронні таблиці взагалі не слід застосовувати. Навпаки, будучи убудованими в єдиний комплекс із пакетом структурного моделювання на основі протоколу обміну даними Windows DDE, вони дозволяють оформляти у вигляді звичайних таблиць планово-звітні документи, наприклад звіт про рух грошових коштів або звіт про прибутки і збитки.

Роботу з моделлю можна подати в такому вигляді. Оператор у форматі графіків або таблиць (чи через канал обміну даними з іншим експертним пакетом) зводить спочатку дані про основні базові параметри – первісний баланс і структуру капіталу кожної компанії. Потім здійснюють уведення даних про поточні торговельні й інвестиційні операції, а в підсумку оператор постійно має перед собою вичерпну інформацію про стан усіх дочірніх компаній за кордоном, їх баланси і грошові потоки. Цю методику можна використовувати не тільки для планових, але і для контрольних функцій. В офісі материнської фірми постійно має перебувати "комп'ютерний портрет" усіх її дочірніх і залежних структур. Зрозуміло, зробити фінансовий план або контролювати діяльність закордонної структури, наприклад, у Швейцарії, Ірландії або на Кіпрі можна, тільки лише маючи надійну аудиторську інформацію про податки й облікові правила. Однак можливість контролювати офшорну фірму, управління якою здійснюють через секретарську компанію, досить корисна. Відомі випадки, коли власники офшорної компанії не могли призначити її аудиторську перевірку незалежно від її номінального директора. Таким чином, маючи у своєму розпорядженні систему фінансового обліку закордонної дочірньої фірми, її власник може постійно контролювати фактичний залишок розрахункового рахунку і порівнювати його із прогнозованою величиною.

Отже, щодо мезорівня розвитку офшорних компаній, то можна виділити такі тенденції:

• як і раніше, нерідко такі компанії створюють для скорочення податкових платежів, а також політичних й економічних ризиків (напр. торговельні, холдингові компанії);

• разом із тим, у зв'язку з розвитком нових технологій і жорсткістю контролю з боку розвинених країн і міжнародних організацій за діяльністю, пов'язаною з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, дедалі більше з'являється офшорних компаній, які створюють не з метою зменшення податкових виплат, а у зв'язку з тим, що в тій або іншій юрисдикції створені найсприятливіші умови для ведення того або іншого бізнесу, а сучасні технології і засоби зв'язку дозволяють здійснювати цю діяльність у будь-якій територіальній одиниці земної кулі. Саме в такий спосіб можна пояснити виникнення великої кількості офшорних страхових компаній, офшорних компаній у сфері ігрового бізнесу, програмування тощо.

На мікрорівні, або в межах сектора певних товарів і послуг, стрімкий розвиток нових технологій і засобів зв'язку привів до появи і широкого поширення такого явища, як офшорне надання послуг – офшоринг. Зокрема, виробник послуги може перебувати на протилежному кінці земної кулі від її споживача. Нині масштаби офшорингу визначити важко. Офшоринг послуг, надаваних із використанням інформаційних технологій, згідно із прогнозами, має збільшитися з 1 млрд дол США у 2002 р. до 42 млрд дол США у 2015 р. Як наслідок цього, значний поштовх до розвитку одержить й офшорний аутсорсинг, як спосіб оптимізації діяльності організацій за рахунок зосередження на основному предметі діяльності та передачі непрофільних функцій і корпоративних ролей зовнішнім (офшорним) спеціалізованим організаціям. Також до офшорних послуг, що одержать розвиток, належать послуги у сфері страхування, інформаційних технологій, ігрового бізнесу, супутникових технологій.