Розділ «2.2. Сфери та форми використання переваг офшорних територій у практиці здійснення міжнародних фінансових операцій»

Наприклад, порівняємо діяльність холдингової компанії в Люксембурзі і на Кіпрі. Люксембурзький офшорний холдинг звільняють від будь-яких податків на прибуток. Кіпрська офшорна компанія платить податок за ставкою 4,25 %. Однак при детальнішому розгляді з'ясовують, що люксембурзький холдинг має право здійснювати тільки певні види операцій, і насамперед володіння "портфельними” (не контрольними) пакетами акцій. Це робить його зручною формою для діяльності на європейських ринках цінних паперів. Якщо ж операції холдингу виходять за межі дозволеного переліку, то він втрачає всі свої податкові пільги. Крім того, люксембурзькі офшорні холдинги виключені зі сфери дії угод про усунення подвійного оподаткування. Кіпрський офшорний холдинг, навпаки, має право займатися будь- якою діяльністю за межами Кіпру. Його офшорні фірми входять до сфери дії більшості податкових угод. Крім того, тут відсутній податок на доходи від розпорядження нерухомістю й іншими активами. Це робить кіпрські холдинги зручним інструментом для проведення операцій із капіталомісткими активами.

Після набрання чинності з 1 січня 1992 р. директив Європейського Співтовариства 90/436/ЄЕС і 90/435/ЄЕС ''географія" холдингового бізнесу істотно змінилася. Такі податкові директиви встановлюють єдині правила оподатковування для всіх країн ЄС і покликані упорядкувати податкову систему нової Європи. Уніфікації піддалися лише окремі аспекти європейської податкової системи, зокрема, зазначені директиви встановлюють правила оподатковування материнської фірми і її дочірніх компаній, що перебувають на території ЄС. Зміст нових директив полягає в тому, що дивіденди, які надійшли на адресу материнської компанії, звільняють від податків "біля джерела" і виключають з її оподатковуваної бази. Це правило поширюється на дивіденди дочірньої фірми в тому випадку, якщо материнська компанія володіє як мінімум 25 % акцій. Директиви були введені з метою поліпшення умов функціонування європейських транснаціональних структур і діють винятково для країн ЄС. Наприклад, якщо центр управління і контролю нідерландської компанії перебуває на Мальті (схема Нідерланди – Мальта є однією з розповсюджених схем податкового планування в Європі), то така компанія не може користуватися пільгами, передбаченими директивами. Для міжнародного корпоративного планування це означає, що холдингові схеми за участю європейських компаній стали ефективнішими. Відповідно до багатьох європейських податкових угод мінімальний розмір податку "біля джерела" становить 5-10%. Після запровадження в дію директив, втрати холдингів на податок "біля джерела" скорочуються до нуля (при дотриманні умов директиви). Наприклад, відповідно до податкових угод Великої Британії з Бельгією, Нідерландами, Францією, Італією і Люксембургом податок "біля джерела" становить 5 %. Нові директиви ці втрати взагалі усунули. До наслідків нововведень належить і те, що згідно зі своїм податковим статусом дочірня фірма в Європі наблизилася до статусу філії. З податкового погляду вони стали практично еквівалентними (раніше вибір між ними вимагав особливого обгрунтування). Завдяки введенню в дію директив переказ капіталів у формі дивідендів у деяких випадках став перспективнішим порівняно з переказом доходів від продажу активів.

При плануванні інвестиційного проекту розроблювані мають розглянути обидва варіанти: як реалізацію доходів шляхом наступного продажу активів (дохід зазвичай включають у прибуток, що оподатковують), так і переказ прибутку у формі дивідендів (умови якого поліпшилися завдяки директиві). Раніше пріоритет надавали зазвичай першому варіанту. Взагалі нові європейські директиви сприятливо позначилися на становищі холдингових компаній у Нідерландах. Дивіденди виключалися з податкової бази нідерландських компаній і раніше, однак для цього була потрібна кваліфікована участь (25 %). Крім того, вкладення повинні мати не портфельний, а активний характер. Тепер цю умову щодо країн ЄС скасовано. За межами ЄС, а також поза сферою дії нових директив податкові механізми залишилися без змін. Директиви 90/436/ЄЕС і 90/435/ЄЕС доповнює директива 90/434/ЄЕС (Mergers Directive), що регулює й уніфікує умови конструювання холдингових об'єднань у Європі, причому її дія поширюється на злиття і поглинання, на поділ компаній, переказ активів, обмін акцій. Зміст цієї директиви полягає в тому, що від оподатковування звільняють прибутки, що нараховують податкові інспекції при проведенні певних операцій. Зокрема, обмін акцій у процесі злиттів і роз'єднання компаній, а також продаж активів тепер у деяких випадках можуть здійснювати за номінальною вартістю. Важливе й те, що при проведенні таких операцій на європейській арені усувають подвійне оподаткування.

Юрисдикції, що використовують у міжнародній діловій практиці для розміщення посередницьких холдингових компаній, поділяють на дві основні групи. Холдингову компанію можна створити в певній офшорній зоні, оскільки холдинги тут діють у безподаткових умовах. Однак вони не мають можливості скористатися будь-якою угодою про усунення подвійного оподаткування. Використання юрисдикції цього типу доцільне, якщо посередницька холдингова компанія буде заснована з метою одержання пакетів акцій у країнах, у яких або відсутній додатковий податок на вивезення дивідендів, або він не може бути істотно знижений відповідно до будь-яких угод про усунення подвійного оподаткування. Холдинговими юрисдикціями цього типу є Багами, Бермуди, Гібралтар й інші популярні офшорні зони, які умовно можна зарахувати до першої групи холдингових юрисдикцій.

У певній ситуації дочірню холдингову компанію доцільно створити у країнах другої групи. Для них характерна наявність великої кількості підписаних угод про усунення подвійного оподаткування. Податки тут не усунуті, але в низці випадків холдинги користуються значними пільгами. Холдинги в країнах цієї групи забезпечують істотне зниження податкових втрат при міжнародному переказі доходів і ця обставина робить їх зручною основою для проведення інвестиційних і фінансових операцій у промислово розвинених країнах. Є багато юрисдикцій, які важко однозначно віднести до однієї з перерахованих вище груп. Наприклад, Кіпр є радше юрисдикцією першого типу, однак його офшори підпадають під деякі угоди про усунення подвійного оподаткування. За однією угодою такі офшорні зони, як о. Мен (з Великою Британією) і Нідерландські Антіли (з Нідерландами), Гібралтар й о. Мадейра входять до сфери дії директив ЄС, з іншого боку, компанії штату Делавер (США) і доміцильовані компанії Швейцарії користуються всіма податковими угодами цих країн, незважаючи на пільговий податковий статус.

Таким чином, картина досить заплутана і це потребує аналізу особливостей регулювання діяльності холдингових компаній у країнах другої групи, до якої належать Нідерланди, Швейцарія, Австрія, а також, із застереженнями, Нідерландські Антіли, Кіпр і деякі ін. Специфіку узгоджують із загальними рисами податкового законодавства цих країн, основними з яких є:

• мінімальний рівень податку на репатріацію і переказ прибутку у вигляді дивіденду, а в деяких випадках банківського відсотка і платежів роялті;

• відсутність податків на дивіденди від участі в капіталі дочірніх компаній;

• відсутність податків на продаж або ліквідацію дочірніх фірм або участі в них, а також на дохід від операцій за розпорядженням із нерухомістю, що належить дочірнім фірмам.

Оперативно-холдингові компанії

Холдингові компанії можуть створювати з метою розв'язання цілої низки завдань в інтересах материнської фірми і пов'язаних з управлінням і забезпеченням міжнародного бізнесу. Для визначення компаній цього типу було введено спеціальний термін – оперативно- холдингові компанії. Через такі компанії їх власники здійснюють оперативний контроль й управління дочірніми фірмами, капіталами і різними видами нерухомого майна. На базі оперативно-холдингової компанії може бути організований закордонний "центр прибутку" іноземних філій міжнародних фірм. Такі компанії є організаційним ядром системи управління зовнішньоекономічною діяльністю і закордонними інвестиціями материнської фірми. Оперативно-холдингова компанія може відігравати роль вузлового пункту піраміди власності міжнародного холдингу.

Оперативно-холдингові компанії часто виконують певні специфічні функції в інтересах материнського підприємства, через них здійснюють транзит інвестиційних капіталів і доходів, дочірні фірми і філії створюють не прямо, а через оперативно- холдингову компанію в будь-якій пільговій юрисдикції. Завдяки цьому доходи від інвестицій будуть надходити за оптимальним податковим маршрутом. Оперативно-холдингові компанії функціонують у взаємодії з іншими дочірніми фірмами, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність материнського підприємства, їх розміщують у зонах податкових пільг – в офшорних юрисдикціях або країнах зі сприятливим для фірм даного профілю податковим режимом.

Посередницькі офшорні фінансові компанії

Типові схеми проведення фінансових операцій за допомогою дочірніх фінансових компаній

У багатьох випадках використовують комбінацію із двох дочірніх фінансових фірм, одна з яких перебуває в податковій гавані, а інша – у країні зі сприятливими угодами про усунення подвійного оподаткування при розподілі доходу (у цьому випадку – банківського відсотка). Це доцільно при фінансуванні бізнесу в одній із закордонних країн, коли необхідно розмістити значні кошти за кордоном, скоротивши при цьому податкові втрати до мінімуму. Наприклад, створення проміжної фірми необхідне, якщо основна дочірня компанія перебуває у країні, у якої відсутня податкова угода зі стороною, що інвестує, або ця угода несприятлива.

Механізм самої операції такий. Материнська компанія вкладає фінансові ресурси в акціонерний капітал фінансової фірми, розташованої в податковій гавані. Далі капітал переводять у вигляді кредиту в розпорядження іншої дочірньої фірми, що має можливість скористатися пільгами при переказі відсотка (зазвичай вона перебуває в одній із країн із помірною системою оподатковування, що має сприятливі податкові угоди з відповідними країнами). Ця фірма надає комерційний кредит третій стороні. При цьому відбувається значне скорочення податкових втрат уздовж усього ланцюжка, оскільки банківський відсоток із країни позичальника через провідну фінансову компанію повертають у податкову гавань, де відсутній податок на прибуток. Далі дохід може бути покладено в першокласний банк, або інвестовано в будь-якій іншій формі чи повернено на батьківщину. Однією із юрисдикцій, що відрізняється сприятливими податковими умовами для розміщення провідної фінансової компанії, є Нідерланди, яка має розгалужену систему пільг, що надають фінансовим компаніям. Законодавством для них встановлені такі податкові пільги:

• Низький податок на переказ у країну відсотків за позиками або відсутність такого податку зовсім. Його величину регулюють двосторонніми податковими угодами.

• Вилучення з податку на доход витрат на фінансування кредиту при проведенні взаємозалежних кредитно-позикових операцій, іншими словами, при фінансуванні кредиту за рахунок позики.

• Зниження межі мінімального доходу, який оподатковують, а це визначає гарантований податок, який стягує держава при проведенні взаємозалежних кредитно-позикових операцій.

• Відсутність податку "біля джерела" на платежі відсотків за позиками, отриманими з інших країн.