За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується значна частка видатків на охорону здоров'я в Україні (до 80%). Частка цих видатків у сукупних видатках місцевих бюджетів найбільш значна у обласних бюджетах 30-40% (табл. 7.3). Видатки на охорону здоров'я органам місцевого самоврядування делегує держава і відповідно надає кошти для їх фінансового забезпечення у вигляді медичної субвенції. Однак при плануванні відповідних місцевих бюджетів цю субвенцію потрібно перерозподілити між закладами охорони здоров'я. Кошти медичної субвенції покривають лише поточні видатки. Обсяг коштів медичної субвенції визначається на основі формули, яка розробляється Міністерством охорони здоров'я України та затверджується Кабінетом Міністрів України[1] (Механізм та формулу розрахунку медичної субвенцій детальніше розглянуто у § 5.5). Місцеві ради можуть на етапі планування видатків відповідних місцевих бюджетів на охорону здоров'я передбачити більші обсяги коштів, ніж ті, що надійдуть у вигляді медичної субвенції, однак різницю доведеться покрити за рахунок власних надходжень. Отже, визначення остаточних обсягів видатків на охорону здоров'я та розподіл їх за напрямами використання здійснюються відповідними місцевими органами влади при плануванні місцевих бюджетів. Відповідні структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад отримують бюджетні запити від закладів охорони здоров'я та аналізують їх, зокрема щодо правильності представлених розрахунків.
Таблиця 7.3
Частка бюджетних витрат місцевих бюджетів на охорону здоров'я в сукупних бюджетних витратах за 2012 – 1 півріччя 2015 pp., %
| Усього | Види бюджетів | ||||||
| Бюджет APK, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети | Бюджети міст республіканського (APK), обласного значення | Районні бюджети | Бюджети міст районного значення | Селищні бюджети | Сільські бюджети | ||
| 2012 | 20,04 | 30,68 | 16,54 | 18,00 | 0,02 | 1,56 | 0,56 |
| 2013 | 20,84 | 36,70 | 16,39 | 16,22 | 0,02 | 1,09 | 0,18 |
| 2014 | 19,62 | 34,57 | 14,65 | 15,52 | 0,03 | 0,27 | 0,07 |
| 1 пів. 2015 | 21,89 | 41,84 | 16,41 | 14,99 | 0,03 | 0,17 | 0,04 |
Планування видатків на заклади охорони здоров'я, що надають медичні послуги населенню за кошти місцевих бюджетів, здійснюється з використанням розрахункових грошових норми витрат і основних виробничих показників на базі оперативно-сітьових показників. Основними оперативно- сітьовими показниками для планування видатків лікарняних закладів (звичайних стаціонарів, стаціонарів денного перебування) та санаторно-курортних закладів є кількість ліжок, днів функціонування ліжка на рік, кількість днів перебування хворого в стаціонарі. Для планування видатків на амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та екстреної допомоги використовують такі показники, як кількість населення, яке обслуговує даний заклад, число відвідувань лікарів, кількість викликів тощо.
Видатки закладів охорони здоров'я згідно з економічною класифікацією видатків включають поточні видатки (оплата праці і нарахування на заробітну плату; використання товарів і послуг (предмети, матеріали, обладнання та інвентар; медикаменти та перев'язувальні матеріали; продукти харчування; оплата послуг, утому числі комунальних та енергоносіїв; видатки на відрядження; дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм); поточні трансферти (установам, організаціям); соціальне забезпечення (виплата пенсій і допомог)) та капітальні видатки (видатки на придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво (придбання); капітальний ремонт; реконструкцію та реставрацію; придбання землі та нематеріальних активів) та капітальні трансферти (підприємствам, установам, організаціям, органам державного управління інших рівнів).
Найбільше витрат в охороні здоров'я припадає на оплату праці працівників з нарахуваннями. Зокрема, за 1 півріччя 2015 р. ці витрати становили 65% поточних витрат місцевих бюджетів на охорону здоров'я. Фонд оплати праці в конкретному закладі охорони здоров'я визначаються виходячи із чисельності працівників (в межах норм), середньої заробітної плати працівника та нарахувань на заробітну плату.
Гранична чисельність працівників закладів охорони здоров'я визначається згідно з нормативами, визначеними наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" від 23 лютого 2000 р. № 33[2]. Для кожного закладу охорони здоров'я загальна чисельність працівників визначається окремо для медичного персоналу (лікарського, середнього, молодшого), адміністративного персоналу, спеціалістів в розрізі відділень і служб. При розрахунку посад лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу для лікарняних і санаторно-курортних закладів враховують показники кількості ліжок, а для амбулаторно-поліклінічних закладів – кількість населення, яке прикріплене до даної поліклініки.
Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" від 05.10.2005 № 308/519 передбачено умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників[3].
Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу, або залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених чинним законодавством. Таким чином, при плануванні коштів на оплату праці працівників закладів охорони здоров'я враховують: посадові оклади усіх штатних працівників; надбавки і доплати, що носять обов'язковий характер; надбавки, що носять заохочувальний характер; премії, матеріальна допомога тощо. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.
Щорічними Законами України "Про Державний бюджет" на відповідний рік встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, яка використовується для обрахунку розміру заробітної плати працівників охорони здоров'я. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, а робітникам залежно від кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Посадові оклади працівників визначаються за тарифними розрядами і коефіцієнтами Єдиної тарифної сітки[4] за такими основними групами:
• керівні працівники;
• професіонали та фахівці;
• інші працівники.
Розмір посадового окладу (тарифної ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Схеми тарифних розрядів посад (професій) працівників закладів охорони здоров'я визначені у спільному наказі Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" 05.10.2005 № 308/519[5]
Працівникам закладів охорони здоров'я законодавством передбачається підвищення посадових окладів:
• за наявність кваліфікаційної категорії;
• за оперативне втручання;
• за диплом з відзнакою;
• за керування санітарним транспортом;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунок планових видатків на охорону здоров'я“ на сторінці 1. Приємного читання.
