Земельний податок – це податок, який справляється з власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів. Ним можуть оподатковуватися як земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, так і земельні частки (паї), які перебувають у власності. Довгий період часу це був загальнодержавний податок, хоча місцеві ради володіли правом податкової ініціативи, зокрема, щодо встановлення податкових ставок. Переведення земельного податку до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) та зміна механізму справляння дала змогу по-новому підійти до формування доходів місцевих бюджетів (табл. 3.15).
Базою оподаткування земельного податку[1] може бути: по-перше, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; по-друге, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення місцевих рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, має оприлюднитися до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування даної оцінки або змін (плановий період). В іншому разі норми рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таблиця 3.15
Основні елементи оподаткування земельного податку
| Елементи оподаткування | Характеристика |
| Платники податку | Власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), землекористувачі. |
| Об'єкти оподаткування | Земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. |
| База оподаткування | Нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. |
| Ставка податку | За земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено. – до 3% їх оцінки, а для сільськогосподарських угідь – до 1% їх оцінки: до 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання. |
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Даний орган за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації норматив-
ної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою (у разі, якщо індекс споживчих цін не перевищує 100%, такий індекс застосовується із значенням 100):
Кi = І : 100,
де І – індекс споживчих цін за попередній рік.
На практиці коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель повинен застосовуватися кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Разом з тим, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обласні державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, й власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються: у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки; у розмірі не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). У разі, якщо місцева рада не прийняла відповідне рішення про встановлення земельного податку, він справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня.
Для земельного податку характерний широкий спектр податкових пільг[2]: по-перше, вони можуть застосовуватися для фізичних і юридичних осіб (стосовно громадян звільнення від сплати податку поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (рис. 3.10)); по-друге, Податковим кодексом України визначено земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню; по-третє, від сплати податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Рис. 3.10. Граничні норми звільнення від сплати земельного податку фізичних осіб
Оподаткування земельного податку має ряд особливостей, на які необхідно звернути увагу. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки даного платежу, що сплачується на від повідній території. До 25 грудня року, що передує звітному, вони подають відповідному контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільгзі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати земельного податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право. Разом з тим, якщо платники податку, які користуються пільгами із земельного податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах із урахуванням прибудинкової території.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру[3] – єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, їх призначення, розподіл тощо. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рис. 3.11. Особливості оподаткування земельних ділянок, які перебувають у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб
Деякі особливості має порядок обчислення земельного податку, а правильність розрахунків може вплинути на формування доходів місцевих бюджетів. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (рис. 3.11). Якщо на ній розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, із урахуванням прибудинкової території.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Земельний податок“ на сторінці 1. Приємного читання.
