Законом України "Про житлово-комунальні послуги"[1] визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках та спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Дані послуги поділяються на: послуги з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій; послуги з ремонту приміщень, будинків і споруд; комунальні послуги (табл. 4.2). Від кількісних та якісних параметрів надання житлово-комунальних послуг залежить розрахунок і затвердження тарифів.
Таблиця 4.2
Види житлово-комунальних послуг
| Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій | Прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо. |
| Послуги з ремонту приміщень. будинків, споруд | Заміна та підсилення елементів конструкції та мереж, їх реконструкція тощо |
| Комунальні послуги | Централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- й електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо. |
Для уніфікації тарифної політики у сфері житлово-комунальних послуг Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги"[2] (див. інформ, матеріали). Нею регулюється порядок формування тарифів на: теплову енергію, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води; централізоване водопостачання та водовідведення; послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; електричну енергію; природний газ для населення.
Зрештою, тарифи на житлово-комунальні послуги можуть відрізнятися у розрізі населених пунктів України. Головним чином, на це впливають технологічні особливості виробництва та надання послуг у різних регіонах (наприклад, види палива, джерела водопостачання, протяжність мереж, обсяги надання послуг тощо), технічний стан мереж й обладнання (наприклад, зношеність основних засобів), вжиті органами місцевого самоврядування заходи щодо зменшення втрат і витрат (наприклад, реконструкція обладнання, впровадження енергоощадних технологій, заміна морально та фізично зношених мереж тощо).
Разом з тим, з позиції фахівців Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ України причинами різних тарифів на житлово-комунальні послуги можуть бути, з одного боку, їх перегляд уповноваженими органами у різні періоди часу, а з іншого – встановлення тарифів уповноваженими органами з різним рівнем відшкодування собівартості, що залежить від можливостей територіальних громад покривати частину витрат від виробництва (надання) послуг з місцевого бюджету (рис. 4.2). При цьому важливо забезпечити не однотипність вартісних показників тарифів, а відповідність критерію "якість – ціна – оплата".
Рис. 4.2. Причини встановлення різних тарифів на житлово-комунальні послуги у розрізі населених пунктів України
Розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг здійснюють виконавці або виробники і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. На сьогодні такими уповноваженими органами є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також органи місцевого самоврядування[3]. В умовах реалізації політики децентралізації повноважень і фінансів місцева влада потребує посилення повноважень у сфері житлово-комунального господарства з тим, щоб забезпечити доступність та високий рівень даних послуг.
Зокрема, до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги (тарифи на теплову енергію; послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; послуги з перероблення та захоронения побутових відходів; послуги з централізованого опалення; послуги з централізованого постачання холодної води; послуги з централізованого постачання гарячої води; послуги з водовідведення суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється даною комісією).
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на комунальні послуги для решти підприємств, які не підлягають під регулювання комісії, а також встановлюють тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів тощо (рис. 4.3). В статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"[4] мова йде про те, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні[5], транспортні й інші послуги.
Рис. 4.3. Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і органів місцевого самоврядування у сфері встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"[1] порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У 2012 році наказом Мінрегіону затверджено порядок доведення до споживачів відповідної інформації[7], чим забезпечується гласність наданих послуг (рис. 4.4).
Рис. 4.4. Алгоритм доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг і зміну цін та тарифів
Метою даного порядку є забезпечення права участі споживачів у процесі перегляду тарифів до моменту встановлення їх уповноваженими органами. Так, ним передбачено, що суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Протягом п'яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб'єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними у порядку способами.
У процесі доведення до відома споживачів інформації всі зауваження і пропозиції громадян підлягають реєстрації та розгляду суб'єктом господарювання. Строк, протягом якого приймаються зауваження і пропозиції, не може бути меншим, ніж 14 календарних днів і більшим, ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги. Після прийняття уповноваженим органом рішення про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець або виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок розрахунку та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги“ на сторінці 1. Приємного читання.
