Кожного року все менш важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів відіграють податкові надходження – встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні та місцеві податки і збори. З одного боку, вони не забезпечують органи місцевого самоврядування достатніми й стабільними фінансовими ресурсами, чим породжують фіскальний дисбалансу регіонах, а з іншого – підривають фінансово-економічну базу платників податків, чим зумовлюють труднощі в комплексному розвитку мікроекономічного середовища. Це потребує усунення в контексті зміцнення податкової складової доходів місцевих бюджетів.
Таблиця 3.4
Основні елементи оподаткування податку на доходи фізичних осіб
| Платники податку | Фізичні особи – резиденти та нерезиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (тільки стосовно резидентів): податкові агенти. |
| Об'єкт оподаткування | Загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати. надання): іноземні доходи. |
| База оподаткування | Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. |
| Ставки податку | Базова (основна) ставка податку становить 15% бази оподаткування. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, застосовується ставка 20%. |
До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), які забезпечують дохідну частину місцевих бюджетів, належать податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, акцизний податок, екологічний податок та рентна плата. При цьому найбільшу питому вагу в податкових надходженнях (понад 70%) займає податок на доходи фізичних осіб. Він справляється із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, доходів з джерела їх походження в Україні, іноземних доходів (прибутку), отриманих з джерел за межами України (його основні елементи оподаткування[1] подано в табл. 3.4).
До 2015 року 75% податку на доходи фізичних осіб зараховувалося до доходів бюджетів міст обласного значення, 25% – до доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ та міст районного значення. Сьогодні він розподіляється між бюджетами за наступними нормативами[2]: 60% податку, що сплачується (перераховується) на території міст обласного значення, районів й об'єднаних територіальних громад – до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів і бюджетів об'єднаних територіальних громад; 15% податку, що сплачується (перераховується) на території областей – до доходів загального фонду обласних бюджетів (табл. 3.5).
Таблиця 3.5
Розподіл податку на доходи фізичних осіб між бюджетами різних рівнів
| Території сплати (перерахування) податку | Відсотки розподілу | Бюджети, куди зараховується податок |
| Області | 15% | Доходи загального фонду обласних бюджетів |
| Міста обласного значення | 60% | Доходи загального фонду бюджетів міст обласного значення |
| Райони | Доходи загального фонду районних бюджетів | |
| Об'єднані територіальні громади | Доходи загального фонду бюджетів об'єднаних територіальних громад |
Зміни, внесені у Бюджетний кодекс України щодо зарахування податку на доходи фізичний осіб до бюджетів різних рівнів, можуть певною мірою позначитися на стані фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування (пов'язано зі скасуванням його надходження в обсязі 25% до доходів загального фонду міських (міст районного значення), селищних і сільських бюджетів). Незважаючи на це, він і надалі виконуватиме роль макроекономічного стабілізатора та мікроекономічного регулятора, що впливатиме на господарську діяльність і реальні доходи населення у більшості регіонів України.
Разом з тим, на мобілізацію податку на доходи фізичних осіб впливають супутні проблеми, такі, як високий рівень тіньової економіки (за даними Мінекономрозвитку – близько 55%) і похідні з цього виплата заробітної плати "в конвертах", прихована зайнятість працездатного населення, високий рівень безробіття, особливо в депресивних територіальних громадах. Левова частка їх вирішення покладається на органи державної влади та місцевого самоврядування в частині проведення контрольних заходів у сфері оплати праці, підвищення податкової культури населення, сприяння розвитку виробництва та створення нових робочих місць.
Податок на прибуток підприємств – це податок, який справляється з прибутку суб'єктів господарювання – юридичних осіб, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (табл. 3.6). Довгий період часу до місцевих бюджетів зараховувався тільки податок на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності, засновником яких були обласні, районні, міські, селищні та сільські ради. Сьогодні ж 10% податку на прибуток підприємств, зареєстрованих на території областей (міста Києва), надходить до доходів загального фонду обласних бюджетів (бюджету міста Києва).
Таблиця 3.6
Основні елементи оподаткування податку на прибуток підприємств[3]
| Елементи оподаткування | Характеристика |
| Платники податку | Суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. |
| Об'єкти оподаткування | Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку). |
| База оподаткування | Грошове вираження об'єкту оподаткування. |
| Ставки податку | Базова (основна) ставка податку становить 18%. |
Зарахування податку на прибуток підприємств до відповідних місцевих бюджетів здійснюється за наступними нормативами[4]: 10% податку на прибуток підприємств, зареєстрованих на території областей, – до доходів загального фонду обласних бюджетів; 100% податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є обласні, районні, міські, міські (міст районного значення), селищні та сільські ради, об'єднані територіальні громади, – до доходів загального фонду обласних, районних, міських, міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад (табл. 3.7).
Загалом же, в 2015 році до обласних бюджетів і бюджету міста Києва заплановано мобілізувати близько 1,7 млрд грн податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки, що в 10 разів більше, ніж податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Основна причина, що впливає на стан формування місцевих бюджетів за рахунок даного податкового платежу, є висока чисельність платників єдиного податку, який дає змогу уникнути прямого оподаткування прибутку підприємств. Податкова ставка й надалі становитиме 18% і діятиме система його сплати авансовими платежами.
Таблиця 3.7
Зарахування податку на прибуток підприємств до бюджетів різних рівнів
| Вид податку | Території реєстрації / заснування платників податків | Відсотки зарахування | Бюджети, куди зараховується податок |
| Податок на прибуток підприємств | Області | 10% | Доходи загального фонду обласних бюджетів |
| Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності | Обласні ради | 100% | Доходи загального фонду обласних бюджетів |
| Районні ради | Доходи загального фонду районних бюджетів | ||
| Міські ради (міст обласного значення) | Доходи загального фонду бюджетів міст обласного значення | ||
| Міські (міст районного значення), селищні та сільські ради | Доходи загального фонду міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів | ||
| Об'єднані територіальні громади | Доходи загального фонду бюджетів об'єднаних територіальних громад |
Розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначається на основі фінансових результатів, відкоригованого на податкові різниці (згідно з унесеними змінами до Податкового кодексу України їх кількість дещо зменшено). Повне використання фінансового обліку без податкових різниць передбачено для платників податку, які мають дохід менше 20 млн грн на рік. Разом з тим, контролюючим органам надано право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку та визначення фінансового результату за відповідними стандартами. Ці моменти мають бути враховані при плануванні та управлінні даного ресурсу територіальної громади.
Акцизний податок – це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом України як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Головним чином, він формує дохідну частину державного бюджету, де становить близько 8%. Натомість з усього переліку видів акцизного податку до місцевих бюджетів зараховується тільки акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (до бюджету Автономної Республіки Крим – акцизний податок з вироблених підакцизних товарів (продукції)). Його основні елементи оподат- кування[5] подано в табл. 3.8.
Таблиця 3.8
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок податкових надходжень“ на сторінці 1. Приємного читання.
