Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає законодавчо встановленим вимогам та реєструється платником єдиного податку. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку[1]:
• перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом року не перевищує 300 тис. грн;
• друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/ або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом року кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу становить не більше 1,5 млн грн;
• третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом року обсяг доходу не перевищує 20 млн грн;
• четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.
Рис. 3.14. Податки, які не сплачують платники єдиного податку
За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених Податковим кодексом України для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, анулюється реєстрація платника ПДВ у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає ПДВ до складу єдиного податку.
Ставки єдиного податку для платників першої – другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки встановлюються для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку – у межах до 10% розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку – у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 2% доходу – у разі сплати ПДВ; 4% доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку. Для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 4% доходу.
Ставка єдиного податку встановлюється для платників першої – третьої групи (фізичні особи – підприємці) у розмірі 15%: до суми перевищення обсягу доходу (перша група – 300 тис. грн, друга група – 1,5 млн грн, третя група – 20 млн грн); до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків; до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження інших видів діяльності.
Ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок (4% доходу – у разі сплати ПДВ та 4% доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку): до суми перевищення обсягу доходу 20 млн грн; до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків; до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Максимальний розмір ставки застосовується у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності або здійснення такої діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради.
Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 2%, може бути обрана: суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування; платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 4%, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку; суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником ПДВ, переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку.
Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): для ріллі, сіножатей і пасовищ – 0,45; для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,27; для багаторічних насаджень – 0,27; для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09; для земель водного фонду -1,35; для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, – 3.
У разі, якщо сільська, селищна або міська рада вчасно не прийняла рішення про встановлення єдиного податку, даний платіж справляється із застосуванням їх мінімальних ставок (рис. 3.15). Тим самим нівелюється їх місце в наповнюванні дохідної частини місцевих бюджетів та регуляторному впливі на економіку регіону. Місцева рада може прийняти рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку (за такими ставками він буде сплачуватися не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом). Дане положення, хоча й суперечливе, утім, відповідає принципу стабільності оподаткування.
Рис. 3.15. Повноваження сільських, селищних і міських рад стосовно єдиного податку
Деякі особливості має сплата та зарахування єдиного податку[2], що актуально, зважаючи на високу фіскальну роль даного податкового платежу (табл. 3.23). Платники першої, другої та третьої груп його сплачують за місцем податкової адреси, а четвертої – за місцем розташування земельної ділянки. Якщо податкова адреса (земельна ділянка) знаходиться на території міста обласного значення (міста районного значення, села і селища, об'єднаної територіальної громади), відповідно він надходить до доходів загального фонду бюджету міста обласного значення (бюджету міста районного значення, сільського і селищного бюджету, бюджету об'єднаної територіальної громади).
Рентна плата за користування природних ресурсів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Єдиний податок“ на сторінці 1. Приємного читання.
