Доходи від операцій з капіталом мають незначну питому вагу в доходах місцевих бюджетів, притому що за 2010-2014 роки вони скоротилися із 2556,3 млн грн до 1127,7 млн грн. У їх структурі можна виділити надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації скарбів, майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі; кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності) та кошти від продажу землі і нематеріальних активів (кошти від продажу землі; надходження від продажу нематеріальних активів) (табл. 3.21).
Таблиця 3.21
Види доходів від операцій з капіталом, які зараховуються до місцевих бюджетів
| Надходження від продажу основного капіталу | Кошти від реалізації скарбів, майна, одержаного державою або територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі | Кошти від реалізації безхазяйного майна, знахідок. спадкового майна, майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі. |
| Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. | - | |
| Кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим та майна, що перебуває в комунальній власності. | - | |
| Кошти від продажу землі і нематеріальних активів | Кошти від продажу землі. | Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності:; кошти від продажу прав на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності; – кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної і комунальної власності з розстроченням платежу. |
| Надходження від продажу нематеріальних активів. | - |
Особливу увагу необхідно звернути на ресурси, які мобілізуються до місцевих бюджетів від продажу землі, оскільки це найбільш проблемна та корупційна сфера, з якою стикаються органи місцевого самоврядування. Відповідно до законодавства дані органи можуть здійснювати продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису)[1] громадянам, юридичним особам й іноземним державам. Перелік повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування подано в табл. 3.22.
Таблиця 3.22
Повноваження органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування щодо земельних відносин
| Кабінет Міністрів України | Передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування та земельні ділянки дна територіального моря. |
| Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи | Передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. |
| Обласні державні адміністрації | Передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району. |
| Обласні та районні ради | Передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. |
| Районні державні адміністрації | Передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів. |
| Сільські, селищні, міські ради | Передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. |
| Державні органи приватизації | Здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. |
Продаж земельних ділянок здійснюється у формі аукціону (детальніше даний порядок описано в § 8.5). Громадяни та юридичні особи подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради (див. інформ, матеріали). У ній зазначаються місце розташування земельної ділянки, її призначення, розміри та площа, згода на укладення договору про оплату авансового внеску. До заяви додаються: документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою та право власності на нерухоме майно; копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина – копія документа, що посвідчує особу.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 га для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Підставами для відмови в продажу земельної ділянки може бути декілька, які схематично зображені на рис. 3.18.
Рис. 3.18. Підстави для відмови в продажу земельної ділянки
Рішення місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (див. інформ, матеріали). Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 га для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20% вартості земельної ділянки.
Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути: громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням сільськогосподарського виробництва; юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. Переважне право мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доходи від операцій з капіталом“ на сторінці 1. Приємного читання.
