Ще одним податковим платіжем, на який необхідно звернути увагу органам місцевого самоврядування, є туристичний збір. Це своєрідний аналог курортного збору, порядок адміністрування якого був визначений у Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори". Проте малі обсяги надходження даного платежу змусили змінити механізм справляння в Податковому кодексі України у частині збільшення переліку платників, диференціації розмірів податкових ставок, розширення бази оподаткування і зміни порядку сплати. Загалом же, основні елементи оподаткування[1] туристичного збору подано в табл. 3.16.
Таблиця 3.16
Основні елементи оподаткування туристичного збору
| Платники збору | Ставка збору | База справляння |
| Особи, які прибувають на територію, де діє рішення місцевої ради про його встановлення. | Від 0,5% до 1% до бази справляння збору. | Вартість усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість. |
Кошти від його справляння, як і інших місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів), зараховуються до місцевих бюджетів. При цьому їх використання має спрямовуватись на розвиток туристичної та курортної інфраструктури територіальних громад – сукупності матеріально-речових об'єктів, діяльність яких пов'язана із задоволенням туристичних і курортних потреб населення. Як складова соціальної інфраструктури, туристична та курортна інфраструктура характеризується основними фондами й витратами праці, тобто певними місцевими ресурсами, які використовуються для належного виконання туристичних і курортних функцій.
Платниками туристичного збору можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, де діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, й отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Податковим кодексом України передбачено перелік осіб, які не можуть бути платниками збору або суб'єктів, з яких він не справляється. Серед них є велика кількість соціально вразливих категорій громадян[2].
Туристичний збір не обов'язковий для встановлення, утім, місцеві ради можуть його встановлювати, як і визначати розміри ставок від 0,5% до 1% до бази справляння збору (рис. 3.12). До неї належить вартість усього періоду проживання в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих й інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках і квартирах, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму без ПДВ (за виключенням усіх інших витрат). Такий механізм визначення бази справляння туристичного збору дає змогу зменшити податкові зобов'язання для його платників.
Суб'єктами справляння туристичного збору є податкові агенти. Ними можуть бути особи, на які покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку на проживання (див. інформ. матеріали). Згідно з рішенням місцевої ради справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами:
• юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою;
• адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
• квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам за договором найму.
Рис. 3.12. Повноваження сільських, селищних і міських рад стосовно туристичного збору
Туристичний збір сплачується за місцем розташування податкових агентів[3]. Якщо вони перебувають на території міста обласного значення (міста районного значення, села і селища, об'єднаної територіальної громади), то збір надходить до доходів загального фонду бюджету міста обласного значення (бюджету міста районного значення, сільського і селищного бюджету, бюджету об'єднаної територіальної громади). Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання не за місцем реєстрації, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ у контролюючому органі за місцем розташування підрозділу.
Збір за місця для паркування транспортних засобів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Туристичний збір“ на сторінці 1. Приємного читання.
