В умовах ринкової економіки місцеві бюджети відіграють визначальну роль у регулюванні соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Видатки місцевих бюджетів є джерелом забезпечення суспільних послуг, стимулюють сукупне споживання та покращення добробуту населения, що сприяє економічному пожвавленню. Однак для їх здійснення необхідні фінансові ресурси, які здебільшого вилучаються з реальної економіки у вигляді податків та інших фіскальних платежів, що є стримуючим фактором розвитку економіки. Тому позитивно впливатимуть на економічну систему лише ті бюджетні видатки, корисний ефект від яких перевищуватиме втрати економіки від фіскальної діяльності держави. Дотриматися цієї умови на практиці дуже складно з огляду на особливості підготовки і ухвалення рішень у бюджетній сфері.
Документи щодо розподілу суспільних коштів у демократичній країні ухвалюються у процесі затвердження бюджету представницькими органами влади. Тому проблему забезпечення умов для позитивного впливу системи формування місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць необхідно розв'язувати з урахуванням специфіки ухвалення таких рішень. На відміну від ринкового господарства, функціонування якого на засадах вільної конкуренції зумовлює зростання економічної ефективності та раціональний розподіл фінансових ресурсів, у бюджетній сфері існує чимало як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, які часто призводять до протилежного.
Враховуючи ці особливості, на нашу думку, доцільно виокремити дві групи факторів, які впливають на розподіл бюджетних ресурсів. До першої належать специфічні риси функціонування політичних інститутів та мотиви їх поведінки в ухваленні рішень, до другої – інформаційне та аналітичне забезпечення осіб, що впливають на прийняття рішень у бюджетному процесі.
Домінуючого значення у цьому випадку набуває діяльність політичних інститутів, які отримали перемогу на виборах і значною мірою впливають на прийняття нормативно-правових актів у представницьких органах влади. Тому стратегічним завданням для забезпечення спрямування бюджетних коштів на фінансування тих видатків, що найбільше відповідають критеріям соціальної справедливості й економічної ефективності, повинно бути створення середовища, в якому основним мотивом для прийняття політичних рішень депутатами були б інтереси виборців, крім того, мінімізувалися б ризики для громадян, інтереси яких представлені депутатською меншістю. Для цього вчені пропонують сформувати ефективні процедури прийняття та виконання бюджетних рішень, що дозволило б створити жорсткі регламентуючі норми для бюджетних видатків та дотримання бюджетної політики, а також забезпечити прозорість бюджетного процесу[1].
Різноманітні розрахунки, які проводяться фахівцями для оцінки ефективності видатків та обґрунтування доцільності або недоцільності певних видатків у процедурі ухвалення бюджетних рішень, мають допоміжний характер. Незважаючи на це, саме за допомогою аналітичних досліджень можна детально з'ясувати наслідки від залучених коштів і здійснення бюджетних витрат, тобто визначити ефективність відповідних видатків. В умовах прозорості бюджетного процесу наявність об'єктивних висновків про такі дії відіграє важливу роль у забезпеченні бажаного впливу місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток територій.
Найуніверсальнішим методом, який застосовують для детальної оцінки наслідків бюджетних рішень для соціально-економічного розвитку в багатьох розвинених країнах, є аналіз "вигоди-витрати". Він ґрунтується на застосуванні критерію Калдора-Гікса, відповідно до якого стратегію можна прийняти тільки тоді, якщо ті, хто виграє від такої стратегії, можуть компенсувати збитки тим, хто їх зазнав, без погіршення свого початкового рівня добробуту[2]. Суть методу зводиться до порівняння грошової оцінки усіх позитивних та негативних наслідків від акумулювання в бюджеті фінансових ресурсів і їх витрачання з урахуванням зміни їх вартості в часі.
Враховуючи відсутність прямої фінансової вигоди від здійснення переважної більшості бюджетних видатків, найбільшою проблемою в аналізі "вигід-витрат" є проведення вартісної оцінки користі від таких видатків. Ця проблема привертає значну увагу провідних вчених-фінансистів. Так, американським фінансистом, лауреатом Нобелівської премії Джозефом Е. Стігліцом у підручнику "Економіка державного сектору" запропоновано оцінювати вигоди від бюджетних витрат шляхом їх порівняння з аналогічними благами, які пропонуються на ринку, або за допомогою непрямих способів з'ясування економічної вигоди[3]. На нашу думку, такий підхід до визначення економічної вигоди від бюджетних витрат є достатньо обґрунтованим та логічним, незважаючи на певну абстрактність такої оцінки.
Відомий німецький вчений-фінансист Шарль Бланкарт також пропонує низку способів для непрямої оцінки вигоди за допомогою дослідження сфер і форм прояву наслідків споживання суспільних благ. Такими методами є економія факторів, замінність і взаємодоповнюваність, метод обліку витрат, метод зіставлення ринкових цін, дослідження динаміки міграції, гіпотеза виборця-центриста, всенародний референдум, "польовий" експеримент, функції індивідуального добробуту[4]. Базою для проведення аналізу з використанням цих методик, на думку науковця, повинні бути дані про становище на приватних ринках, політичну ситуацію, дані опитувань населення.
На наше переконання, вирішуючи проблему побудови досконалої системи оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів, а також їх впливу на соціально-економічний розвиток регіонів в Україні, необхідно враховувати особливості функціонування найважливіших суспільно-економічних систем та інституцій. Загалом застосування різноманітних відомих методик в нашій державі ускладнюється високою динамікою зміни інституційного середовища, а також різкою зміною економічних та соціальних показників її розвитку. В таких умовах надзвичайно важко виявляти усталені зв'язки між певними параметрами, а також прогнозувати їх збереження на тривалий період (час експлуатації основних фондів).
У розвинутих країнах велику роль у здійсненні оцінки ефективності від бюджетних видатків відводять непрямим методам. Зокрема, за допомогою фіксування змін на ринках товарів, суміжних із благами, які генерують бюджетні витрати, визначають їхню реальну вартість. Однак існує чимало факторів, які ускладнюють застосування цього методу в Україні: по-перше, це значна частка тіньового сектору, що зумовлює відсутність вірогідної та детальної інформації про функціонування економіки; по-друге, недосконалість системи збору, консолідації й оприлюднення статистичної інформації про діяльність економічних суб'єктів; по-третє, значний вплив неекономічних факторів на діяльність останніх. Тому сьогодні в нашій країні практично неможливо робити чіткі висновки про ефективність бюджетних видатків на основі вивчення динаміки на ринках замінних і взаємодоповнюваних товарів.
Формування місцевих бюджетів передбачає зокрема надання безкоштовних для споживачів суспільних послуг. Тому корисність таких заходів можна визначати шляхом підрахунку економії витрат суб'єктів господарювання. На відміну від вищеописаного методу, йому притаманна більша точність прогнозованих результатів. Тому, оцінюючи ефективність видатків місцевих бюджетів обійтися без такого методу визначення вигоди практично неможливо. Однак при цьому слід враховувати складність отримання необхідної достовірної інформації, що, безумовно, позначиться як на тривалості часу, необхідного для проведення дослідження, так і на вартості останнього.
З утвердженням ринкових відносин в Україні майже в усіх секторах вітчизняної економіки привабливішим для застосування стає метод визначення вартості благ, які населення отримує за рахунок бюджетних видатків, на основі їх порівняння з аналогічними благами, що пропонуються на ринку. При цьому потрібно зважати на недосконалість конкуренції, а також прогнозувати динаміку попиту на товари в майбутньому. Сферою застосування описаного методу можуть бути видатки, призначені для продукування як економічних, так і соціальних благ, на які встановлена ринком ціна.
Застосовувати індикатори міграції населення для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів у нашій країні досить проблематично. Так, можна навести вагомі аргументи, які ставлять під сумнів вірогідність припущення про визначальний вплив суспільних послуг на ухвалення рішення про переїзд. Такими аргументами є наявність значних витрат на переїзд, існування неекономічних факторів, які перешкоджають зміні місця проживання тощо.
В умовах розвиненої демократії та стабільного політичного становища існує також можливість з'ясування корисності тих чи інших бюджетних витрат на підставі поведінки виборців. У такому разі вважається, що вирішальне значення для ухвалення колективного рішення має позиція медіанного виборця. Відповідно до гіпотези виборця-центриста, на основі значної кількості голосувань або ж попередніх оцінок бюджетних видатків, можна спрогнозувати оцінку вартості благ, які отримує населення від їх реалізації. Проте, зважаючи на нестабільність політичної ситуації в Україні, інколи важко навіть виявити медіанного виборця, не кажучи вже про його оцінку суспільних послуг. Відповідно до цього, можливість використання такого методу в нашій країні сьогодні практично відсутня.
В окремих випадках у розвинутих демократичних країнах застосовується практика використання результатів референдуму для проведення грошової оцінки вигоди від видатків бюджету. Однак використовувати цей метод оцінки економічного ефекту у вітчизняних умовах недоцільно. Причиною цього є те, що в Україні відсутній досвід проведення таких референдумів.
Використання "польового експерименту" покликане уникнути негативних проявів, які притаманні прямим методам з'ясування ставлення населення до видатків місцевих бюджетів. У нього завжди існують підстави для певної стратегічної поведінки, що спричиняє відхилення результатів, одержаних прямими способами від реальної оцінки вартості благ. У ході "польового експерименту" проводять багаторазові опитування громадян з моделюванням різних варіантів розвитку подій, на підставі чого з'ясовують їхнє ставлення до бюджетних витрат. Перевагами цього методу є відносна простота проведення дослідження, а також висока точність одержаних результатів. Враховуючи вищесказане, можна стверджувати про можливість і доцільність його застосування в Україні.
Кінцевою метою здійснення бюджетних видатків є забезпечення індивідуального добробуту громадян, тому важливе значення для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів має з'ясування сприйняття їх корисності безпосередньо населенням, яке можна дослідити за допомогою опитувань. Організовуючи такі опитування в Україні, слід враховувати значне розшарування населення за рівнем добробуту, що, безумовно, позначиться на декларованій готовності платити за додаткові блага.
Таким чином, дослідження можливостей застосування різноманітних відомих методик оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів дає змогу встановити певні обмеження щодо їх використання в Україні. Це пояснюється нестабільністю перехідного періоду та обмеженістю демократичних традицій у бюджетному процесі. Використання методик оцінки економічного ефекту в сучасних вітчизняних умовах, на відміну від розвинених країн, вимагатиме більших витрат; натомість одержані результати в багатьох випадках будуть менш точними. Тому сьогодні за допомогою методу аналізу "вигоди-витрати" доцільно вивчати ефективність масштабних бюджетних видатків, які в майбутньому генеруватимуть значні матеріальні вигоди.
Враховуючи труднощі використання методу "вигоди-витрати" для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів, на нашу думку, сьогодні варто чітко окреслити рамки його застосування. Перше таке обмеження, яке, до речі, широко використовують у розвинутих країнах, повинне стосуватися розміру бюджетних видатків. У країнах Європейського Союзу воно встановлено на рівні 5 млн. євро
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підходи до оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів“ на сторінці 1. Приємного читання.
