Реальний стан фінансування видатків місцевої влади на виконання функцій і завдань у межах власної компетенції та реалізації делегованих повноважень є складним, а нинішній стан наповнення місцевих бюджетів не можна вважати досконалим (табл. 3.23). Аналіз статистичних даних підтверджує, що найбільша питома вага належить надходженням від загальнодержавних податків, які фактично не пов'язані з власною діяльністю територіальних громад. Натомість частка місцевих податків і зборів становить трохи більше 3%.
Баланс доходів і видатків місцевих бюджетів України має позитивне сальдо, утім, він забезпечується за рахунок міжбюджетних трансфертів. їх частка становить більше половини від загального обсягу доходів місцевих бюджетів, а в абсолютних цифрах вони зросли із 78881,3 млн грн у 2010 році до 130600,9 млн грн в 2014 році. Бюджетна політика, де основний акцент зроблено на фінансовій підтримці із центру, має негативний характер. Адже міжбюджетні трансферти використовуються для фінансування поточних видатків і дестимулюють органи місцевого самоврядування у пошуку власних джерел наповнення доходів місцевих бюджетів.
Таблиця 3.23
Доходи місцевих бюджетів України за 2010-2014 роки (млн грн)
| Доходи | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
| Податкові надходження | 67575,6 | 73086.9 | 85852.0 | 91191.1 | 87333,7 |
| Неподаткові надходження | 8769.2 | 10915,9 | 12635,7 | 12127,8 | 12257.5 |
| Доходи від операцій з капіталом | 2556.3 | 1829,8 | 1754,3 | 1381,8 | 1127,7 |
| Міжбюджетні трансферти | 78881.3 | 94875,0 | 124459,6 | 115848,3 | 130600.9 |
| Всього | 159397,1 | 181530,4 | 225273,5 | 221019,4 | 231702,0 |
Серед дохідних джерел важливу роль у фінансовому забезпеченні місцевого самоврядування відіграють податкові надходження, які в 2014 році становили 87333,7 млн грн, або 37,7% від загального обсягу доходів місцевих бюджетів. Це було забезпечено за рахунок податку на доходи фізичних осіб, який до бюджету міста Києва спрямовувався в обсязі 50%, до бюджету міста Севастополя -100%, до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим й обласного значення – 75%, до бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення – 25%. Сьогодні даний порядок змінився, що мало на меті забезпечити фінансову стабільність місцевої влади (табл. 3.24).
Таблиця 3.24
Розподіл податку на доходи фізичних осіб між бюджетами різних рівнів до та після 2015 року
| До 2015 року | Після 2015 року | Бюджети, куди зараховується податок |
| - | 15% | Доходи загального фонду обласних бюджетів. |
| - | 60% | Доходи загального фонду районних бюджетів. |
| 75% | Доходи загального фонду бюджетів міст обласного значення. | |
| - | Доходи загального фонду бюджетів об'єднаних територіальних громад. | |
| 25% | - | Доходи загального фонду бюджетів сіл. їх об'єднань, селищ, міст районного значення. |
До 2015 року серед інших податків та зборів (обов'язкових платежів) дохідну частину місцевих бюджетів формував податок на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності, засновником яких були обласні, районні, міські, селищні та сільські ради. Згідно з новим порядком розподілу даного платежу між бюджетами різних рівнів, визначеним у Бюджетному кодексі України, 10% податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки, зареєстрованих на території областей та міста Києва, надходить відповідно до доходів загального фонду обласних бюджетів і бюджету міста Києва.
Розглядаючи податки на доходи та прибуток, необхідно звернути увагу на їх вплив на фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування з іншої сторони. Мова йде про встановлення нової системи вирівнювання за закріпленими загальнодержавними податками (податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб) – залежно від рівня надходжень на одного жителя. Решта платежів вирівнюванню не підлягають і залишаться в повному розпорядженні місцевих бюджетів. Це сприятиме забезпеченню місцевих бюджетів достатніми ресурсами та стимулюватиме місцеву владу до залучення додаткових надходжень.
Рис. 3.21. Нові можливості органів місцевого самоврядування у формуванні бюджетних доходів
Непряме оподаткування на місцевому рівні представлене акцизним податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом України як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Запровадження із 2015 року збору з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти) за ставкою в діапазоні від 2% до 5% вартості реалізованого товару замість збору за виноградарство, садівництво та хмелярство, який надходитиме до місцевих бюджетів, дасть змогу поліпшити фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування.
Суттєві зміни відбулися також у розмежуванні коштів екологічного податку, із передбаченням зарахування до державного бюджету 20% надходжень, а до місцевих бюджетів – 80%, у тому числі: до обласних бюджетів – 55%; сільських, селищних, міських бюджетів – 25%; бюджету міста Києва – 80%. Збільшення ресурсу обласних бюджетів щодо даного платежу дасть змогу забезпечити фінансування видатків, пов'язаних з функціонуванням державних ветеринарних лікарень та ветеринарних лабораторій, якими забезпечується проведення лікувальних, лабораторно-діагностичних, профілактичних робіт, контролю за якістю продуктів харчування.
Щодо неподаткових надходжень, розширення наявної дохідної бази місцевих бюджетів може бути досягнута шляхом передачі з державного бюджету державного мита та плати за надання адміністративних послуг (крім 50% адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців). У майбутньому такі зміни можуть дати синергетичний ефект: доходи місцевих бюджетів зростуть у декілька разів, і в розпорядженні органів місцевого самоврядування буде ресурс для вирішення питань розвитку громад.
Рис. 3.22. Заходи з реалізації політики децентралізації повноважень та фінансів
Таким чином, складовими елементами функціонування органів місцевого самоврядування є легітимність й достатні фінансові ресурси. Тобто вони повинні сприйматись як провідний інститут для забезпечення загальновизнаних суспільством норм і цінностей (критеріями легітимності є те, що оцінка власної діяльності органів місцевого самоврядування повинна збігатися з оцінками тих, на кого її спрямовують) та мати змогу нагромаджувати кошти зі своїх джерел для забезпечення суспільного добробуту на місцевому рівні. Суть останнього критерію полягає в збалансуванні доходів і видатків місцевих бюджетів для виконання власних та делегованих повноважень.
Незважаючи на досягнутий прогрес в фінансовому забезпеченні місцевого самоврядування, у багатьох адміністративно-територіальних одиницях вони залишаються обмеженими. По-перше, малий обсяг податкових надходжень не дає реальних можливостей впливати на соціально-економічні процеси в регіонах. По-друге, доступ на внутрішні та зовнішні ринки капіталів стримується через високі відсоткові ставки. По-третє, нерозвиненість цільових фондів призводить до зменшення прозорості дій органів місцевого самоврядування та відходу від принципів європейської моделі фінансового забезпечення муніципалітетів.
Відтак принципової ваги набуває питання фінансової дієздатності влади на місцях. Для цього потрібно переглянути фінансові нормативи бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць відповідно до зростання рівня ВВП й обсягу доходів місцевих бюджетів; розробити регіональні стандарти з надання суспільних послуг (зокрема, перелік безоплатних послуг для соціально незахищених верств населення); поліпшити паритет між загальнодержавними та місцевими податками і зборами; створити механізм забезпечення впливу інститутів публічної влади й громадянського суспільства на прийняття рішень у фінансовій сфері.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади» автора Кириленко О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Які нові можливості органів місцевого самоврядування у формуванні бюджетних доходів?“ на сторінці 1. Приємного читання.
