ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн

У цей період на території Англії почали виникати поштові ощадні каси, центральною установою яких був Національний ощадний банк (National Saving Bank), створений у 1861 р. в м. Лондоні. Зібрані ними кошти спрямовувалися на закупівлю державних цінних паперів [228, с. 193].

У 1908 р. кількість великих депозитних банків складала 68 з 6801 філіями. Вони поділялися на 6 груп [205, с. 227]: лондонські банки; лондонські банки з філіями в провінціях; провінційні банки; приватні банкіри; ірландські банки та шотландські банки.

Становище Лондона як центра міжнародної торгівлі визначило спеціалізацію кредитних установ в Англії. Так, в кредитній системі країни виникла особлива ланка у вигляді акцептних контор, які надавали право виписувати векселі за умови, що необхідні суми будуть доставлені для покриття векселів, коли настане строк. Ці установи виступали не просто гарантом оплати векселя, а як акцептанти ставали основним боржником за векселем. Найбільш успішні акцептні контори поступово перетворювалися в справжні торговельні банки. Серед найбільш значних установ такого роду можна відзначити компанії "Берінг бразерс", "Лазард бразерс", "Клейнворт сане", "Сандерсон", "Дж. П. Морган", К. Дж. Хемброс, Дж. Генрі Щредер тощо [101, с. 49-50].

Обліком векселів займалися вексельні маклери – біллброкери (bilibrokers) і облікові компанії (discount companies). Ні біллброкери, ні дисконтні компанії не приймали внесків, а оперували капіталами, отриманими від депозитних банків у вигляді онкольних позик. Клірингові ж банки, тримаючи значку частину своїх ресурсів у формі грошей, позичених до запитання обліковим компаніям, досягали зменшення касових залишків [101, с. 50].

Особливу групу банків на території Англії складали іноземні і колоніальні банки (foreign and colonial banks). Основним завданням перших було забезпечення міжнародної торгівлі, а других – забезпечення торгівлі Англії з її численними колоніями. Серед колоніальних були такі великі банки як "Чартед банк для Індії, Австралії і Китаю", "Делі і Лондон банк", "Комерційний банк Австралії", "Національний банк Нової Зеландії" тошо [205, с. 230-231].

Із серпня 1914 р. в Англії було припинено розмін банкнот на золото. Уряд активно використовував емісію банкнот для фінансування воєнних витрат. Загальна сума цієї емісії складала 346 млн. фунт стерлінгів, або біля 90% грошових знаків в обігу. Державний борг Англії зріс з 1914 р. до 1919 р. в 11 разів. Інфляція досягла найбільших розмірів і у її розпал (1920 р.) обсяг паперово-грошової маси досяг у Англії 555 млн. фунт стерлінгів, що означало збільшення її в 16 разів порівняно з сумою банкнотного обігу у 1913 р. Купівельна спроможність фунт стерлінгів впала більше, ніж у 3 рази [205, с. 316]. І з метою стабілізації фунта стерлінга, уряд, починаючи із 1920 р„ взяв курс на дефляцію. Так, в період 1920-1921 pp. держава, збільшивши податки, отримала бездефіцитний державний бюджет. Частину знецінених фунт стерлінгів було вилучено з обігу . Одночасно проводилася політика обмеження банківського кредиту [132].

У 1925 р. в Англії була проведена грошова реформа, відповідно до якої в грошовому обігу було встановлено золотозливковий стандарт. Був відновлений фунт стерлінгів з довоєнним грошовим вмістом. Однак обмін банкнот був дещо обмеженим, оскільки розміну вони підлягали за умови пред'явлення їх на суму 1700 фунт стерлінгів за зливок золота в 400 тройських унцій (12,4 кг). Для підтримки курсу фунт стерлінгів Банк Англії був змушений залучати іноземні капітали за допомогою порівняно високої облікової ставки (4,5-5%), що негативно вплинуло на розвиток промисловості, яка потребувала дешевих кредитів (101, с. 51-52].

У роки економічної кризи 1929-1933 pp. економічне становище країни катастрофічно погіршилося і це викликало грошово-кредитну кризу, яка досягла максимуму у 1931 р. Активне сальдо платіжного балансу з поточних операцій почало зменшуватися і в 1931 р. перетворилося на пасивне. Гострий дефіцит платіжного балансу країни викликав масовий відтік капіталів з країни – як іноземних, так і англійських. Становище погіршувалося ще й бюджетним дефіцитом. Незважаючи на різке підвищення облікової ставки, золотий запас Банку Англії лише за декілька місяців зменшився на 25%, що призвело до краху золотозливкового стандарту. 20.09.1931 р. розмін банкнот Банку Англії був припинений, а в кінці 1931 р. фунт стерлінгів знецінився порівняно з його попереднім золотим паритетом на 31% [101, с. 52].

З метою виходу із кризи Англія у тому ж 1931 р. створила Стерлінговий блок, до складу якого увійшли англійські колонії і домініони (за винятком Канади), Єгипет, Ірак та Португалія. Згодом до нього приєдналися Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, які були тісно пов'язані торговими відносинами з Англією, а також Греція та Іран.

Крім того, у 1932 р. з метою підтримки валютного курсу було створено Валютний фонд при казначействі, до якого було передано золотий запас Банку Англії. З початком війни було введено валютні обмеження і вільний обмін фунт стерлінгів на валюту інших країн було припинено (за винятком країн стерлінгової зони). У вересні 1939 р. золотий запас Банку Англії був переданий у розпорядження казначейства, а звідти – поступово у США в рахунок оплати англійських воєнних замовлень. Внаслідок цього грошова емісія в країні повністю втратила зв'язок із золотом. Її єдиним забезпеченням стали урядові зобов'язання, а розміри емісії почали диктуватися лише потребами платіжного обігу й грошовою політикою держави [205, с. 318].

У 1939 р. стерлінговий блок був перетворений у "Стерлінгову зону" і її члени повинні були виконувати такі умови: підтримувати незмінним курс своєї валюти по відношенню до фунт стерлінгів; зберігати більшу частину своїх валютних резервів у м. Лондоні у формі стерлінгових активів; вести розрахунки всередині зони й, по можливості, з третіми країнами у фунт стерлінгах; притримуватися єдиної системи валютного контролю, який обмежував валютний обіг з третіми країнами; брати участь у централізованому пулі іноземних валют і золота. Такий валютно-фінансовий механізм стерлінгової зони зберігався до кінця 50-х pp., забезпечуючи суттєві вигоди Великобританії.

Друга світова війна негативно вплинула на грошовий обіг в Англії. 1 за її роки держава для покриття своїх витрат широко використовувала кредити Банку Англії та інших банків, що в результаті призвело до збільшення в обігу грошової маси. На кінець 1945 р. купівельна спроможність фунт стерлінгів досягала лише 27% довоєнної.

Після Другої світової війни позиції Великобританії у світовій економіці послабилися – країна поступилася СІНА місцем лідера у сфері закордонного інвестування, зменшилася кількість англійських компаній і банків серед найбільших промислових монополій і банківських концернів світу. Лондон зазнавав зростаючої конкуренції з боку інших міжнародних банківських центрів, таких як Цюріх, Женева, Мадрид, Стокгольм, Монреаль, Торонто, Сінгапур, Гонконг, Токіо [40, с. 25].

У 1946 р. лейбористами було здійснено націоналізацію банку (ухвалено Закон "Про Банку Англії"), внаслідок якої його акціонерний капітал було передано Казначейству, а колишні власники отримали компенсацію у вигляді державних облігацій, що за сумою в 4 рази перевищувала номінальну вартість акцій. Таким чином, центральний банк країни залишився незалежним від уряду, але його діяльність почала контролюватися Казначейством країни [143, с. 101].

У повоєнний час в Англії темпи інфляції були вищими, ніж у більшості інших розвинутих країн. Головною причиною такої хронічної інфляції та дефіциту платіжного балансу були військові витрати. Така негативна ситуація стала причиною двократної девальвації фунт стерлінгів: у 1949 р. фунт стерлінгів було девальвовано на 30,5% і його курс відносно долара СІЛА знизився з 4,03 до 2,8; у листопаді 1967 р. фунт стерлінгів було девальвовано на 14,3% і його курс відносно долара США знизився до 2,4 [101, с. 54]. У грудні 1971 р. фунт стерлінгів було ревальвовано до долара США. Однак, ця стабілізація була нетривалою. Різке погіршення платіжного балансу 1972 р. змусило англійський уряд встановити для своєї валюти режим "плаваючого курсу". Відтоді розпочалося різке зниження курсу фунт стерлінгів: у 1976 р. він знизився на 40% порівняно із 1971 р. Криза довіри до фунт стерлінгів призвела до того, що з 1976 р. уряд почав офіційно проводити політику на обмеження його ролі як резервної валюти, що в результаті прискорило розпад стерлінгової зони – до кінця 70-х pp. XX ст. вона припинила своє існування.

Прихід до влади консерваторів у 1979 р. збігся у часі з глибокою економічною кризою у Великобританії: її ВВП скоротився на 4%, а промислове виробництво – на 12% [41, с. 244]. Цього ж року було ухвалено Закон "Про банківську діяльність", який вперше в історії Англії закріпив за Банком Англії статутні права й обов'язки щодо нагляду за банківською системою. В жовтні цього ж року (уперше від 1931 р.) було скасовано всі валютні обмеження. Дефіцит платіжного балансу за період 1945-1980 pp. збільшився з 23 до 95 млрд.'фунт стерлінгів.

З 1992 р. у результаті спекулятивних атак фунт стерлінгів різко девальвував і Великобританія була змушена вийти з Європейської валютної системи, в якій англійський фунт "плавав" усередині валютного коридору поруч з іншими європейськими валютами. Новим режимом монетарної політики Банку Англії стало таргетування інфляції – монетарний режим. Відтоді в країні розпочався період безперервного економічного зростання, який тривав протягом 16 років і супроводжувався зміцненням внутрішньої макроекономічної фінансової стабільності. Загалом за даними МВФ у період 1995-2007 pp. зростання ВВП на душу населення у Великобританії було більш відчутним і стійким, ніжу будь-якій іншій країні "Великої сімки" [101, с. 55].

Підвищення курсу фунт стерлінгів стало однією з причин неприєднання Великобританії до країн, котрі з 01.01.1999 р. запровадили в обіг євро.

Світова фінансова криза 2008 р. зупинила економічне зростання Великобританії. Так, у результаті різкого зменшення обсягів кредитування деякі великі британські фінансові установи, котрі брали активну участь у розвитку іпотечного ринку, були реструктуризовані або частково чи повністю націоналізовані. Незважаючи на це, лондонському Сіті вдалося зберегти статус провідного міжнародного фінансового центру. В 2008 р. позитивне сальдо фінансових послуг у британському платіжному балансі збільшилося до рекордних 43 млрд, фунт стерлінгів (з 37 млрд, у попередньому році), активи банківського сектору зросли на 14% порівняно з 2007 р. і сягнули 7917 млрд, фунт стерлінгів [274, с. 2].

Після націоналізації двох найбільших іпотечних банків ("Нозен Рок" (Northern Rock) та "Бредфорд енд Біглі" (Bradford&Bingley)) британський уряд з метою підвищення фінансування та капіталізації національної банківської системи у жовтні 2008 р. оголосив про прийняття пакета антикризових заходів, основні пункти якого включали: вимоги до банків щодо збільшення капіталу на 25 млрд, фунт стерлінгів за рахунок кредитних ліній уряду, а також за рахунок додаткових 25 млрд, фунт стерлінгів урядових коштів, які обмінювалися на преференційні акції банків; надання до існуючого механізму кредитування додаткових 100 млрд, фунт стерлінгів у вигляді короткострокових позик і ще 250 млрд, фунт стерлінгів у вигляді гарантій на кредитний портфель банків для стимулювання міжбанківського кредитування. Водночас із цими заходами Банк Англії знизив базову відсоткову ставку до 0,5% та розпочав програму викупу державних облігацій і боргу приватного сектору на суму 125 млрд, фунт стерлінгів за рахунок емісії резервних активів [274, с. 5; 275, с. 11; 121, с. 52].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН СВІТУ

  • Регулюючі органи грошово-кредитної системи США

  • Інші органи регулювання грошово-кредитної системи США

  • Комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи США

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
  • Банк Англії – центральний орган регулювання грошово-кредитної системи країни

  • Другий рівень кредитної системи Великобританії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

  • Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині

  • Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини

  • Фінансова архітектура Німеччини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ

  • Ланка верхнього рівня регулювання кредитної системи Франції

  • Допоміжні органи регулювання та контролю за кредитною діяльністю

  • Інші централізовані служби в структурі кредитної системи Франції

  • Діяльність фінансово-кредитних установ на ринку фінансових послуг Франції

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

  • Банк Японії – центр кредитної системи країни

  • Федеральна корпорація страхування депозитів

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ІТАЛІЇ

  • Органи регулювання грошово-кредитних відносин в Італії

  • Система фінансово-кредитних установ Італії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА КАНАДИ

  • Регуляторна система Канади

  • Канадська корпорація страхування депозитів

  • Фінансово-кредитні інститути Канади та їх діяльність на ринку фінансових послуг країни

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

  • Гроші та кредит СРСР в період 1917-1945 pp.

  • Грошова та кредитна системи СРСР в період 1946-1991 pp.

  • Грошово-кредитна система Російської Федерації

  • Кредитна система РФ: структура та функції

  • Асоціація кредитних організацій

  • Національне бюро кредитних історій

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

  • Національний банк Республіки Білорусь

  • Другий рівень фінансово-кредитної системи Республіки Білорусь

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН

  • Розвиток кредитної системи Казахстану

  • Національний Банк Республіки Казахстан: структура, основні завдання та функції

  • Казахська система гарантування депозитів

  • Функціонування сегментів кредитного сектору Республіки Казахстан

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

  • Національний банк Польщі: історичні аспекти, функції та організаційна структура

  • Організаційна структура центрального банку Польщі

  • Характеристика фінансово-кредитних установ Польщі

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ

  • Національний банк Угорщини

  • Угорська банківська асоціація

  • Діяльність Державної фінансової інспекції

  • Угорська фінансово-кредитна архітектура

  • Банківська система Угорщини

  • Система кредитно-ощадних кооперативів Угорщини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

  • Розвиток грошово-кредитної системи Словаччини

  • Національна система регулювання грошово-кредитних відносин в Чеській та Словацькій Республіках

  • Національний банк Словацької Республіки

  • Діяльність банківських та небанківських фінансово-кредитних інституцій в Чеській та Словацькій Республіках

  • Другий рівень кредитної системи Словацької Республіки

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК