Друга Світова війна та гіперінфляційні процеси знищили економічні основи страхування та знецінила в повній мірі майно страхових організацій. Внаслідок націоналізації у 1947 р. великих банків афільовані з ними страхові компанії також перейшли у власність держави. У 1949 р. було засновано Державну Страхову Компанію (Allami Biztosito), внаслідок чого поступово припинили своє існування приватні страхові компанії [17, с. 257]. Загалом кредитну систему країни було реструктуризовано: комерційні банки та ощадні банки було ліквідовано, а банківська система була скорочена до одного рівня системи [180].
В умовах централізованої командної економіки Національний банк Угорщини фактично став абсолютно новою організацією під контролем Міністерства фінансів. Йому були надані ексклюзивні права контролювати фінансову діяльність заводів і фабрик, які становили до 80% ВВП. Всі компанії були зобов'язані проводити всі рахунки через персональний рахунок у центральний банк країни. У межах однорівневої банківської системи також були створені Інвестиційний банк, Кооперативний кредитний інститут, Національний Ощадбанк і Банк іноземної торгівлі. У першу п'ятирічку (1950-1954 pp.) Національний банк Угорщини за допомогою адміністративних інструментів грошово-кредитної політики повинен був підтримувати інвестиції, посилену програму розвитку Холодної війни та реорганізувати сільське господарство [143, с. 350].
У 1949 р., згідно з Конституцією, Національний банк Угорщини повернув собі статус акціонерного товариства, проте акції розмішувалися під контролем держави, а з 1950 р. – право на ліцензування зарубіжних обмінно-валютних операцій. У подальшому процес економічних реформ у країні надавав все більше прав і незалежності центральному банку країни [143, с. 351].
Страхова справа в 60-х pp. XX ст. характеризувалася квазістрахуванням: Державна Страхова Компанія перебувала у повній залежності від Державного бюджету Угорщини – прибутки та збитки в повній мірі належали бюджету. Це був період розвитку масових видів страхування, що характеризувалися своєю дешевизною, при формуванні тарифів на які не було враховано ринкові умови. Спочатку за діяльністю Державної Страхової Компанії наглядала Комісія страхового нагляду Міністерства фінансів Угорщини, потім, після 1968 р. – фінансове управління та Головне управління економіки та бюджету Угорщини [143, с. 257-258].
З січня 1972 р. Національний банк Угорщини став відповідальним за фінансування інвестицій і поточної діяльності організацій. Була введена заборона на фінансування інвестиційних проектів з бюджету. З 1980 р. економіка країни повинна була пристосовуватися до зовнішнього економічного простору. У той період ВВП Угорщини було приблизно еквівалентний 20 млрд. дол. США [101, с. 474].
Коли в 1980-х pp. почали активно розвиватися ринкові відносини, стало зрозуміло, що необхідна трансформація кредитної системи країни. І у грудні 1984 р. ЦК УРРП декларувала резолюцію, що дала початок підготовці до переходу на дворівневу банківську систему. Офіційно перехід було затверджено 01.01.1987 р. і з того часу Національний банк Угорщини почав виконувати функції банку банків і держави, а його діяльність контролювалася президентом Ради Міністрів. Крім того, до функцій центрального банку додалися функції регулювання діяльності комерційних банків, а основними інструментами грошово-кредитної політики стали економічні ринкові [143, с. 351].
До 1986 р. в Угорщині, не враховуючи кількох товариств взаємного страхування, існувала державна монополія в сфері страхування. Юридичні питання щодо укладання страхового договору були зазначені в Цивільному кодексі 1959 р. й існують і понині [17, с. 257].
Реформа страхової сфери наслідувала реформу банківської системи таким чином, що з січня 1987 р. з Державної Страхової Компанії відділилася компанія Hungaria Biztosito, що була заснована для проведення загальних видів страхування. Створення цієї компанії ще не означало формування страхового ринку. Обидві страхові компанії завдяки роз'єднанню сфер дії та впливу, різній управлінській структурі, фактично, здійснювали діяльність в умовах дуополії [17, с. 257-258].
Теоретична децентралізація страхової справи в окремий інститут в січні 1987 р. заснувала Державну комісію зі страхового нагляду. Законом II. 1979 р. "Про державні фінанси" та Рішенням Уряду 56/1986 (XII. 10) "Про Державний страховий нагляд" було створено організаційну базу страхування. Згідно цих норм страхову діяльність могла проводити лише страхова організація, заснована у формі акціонерного товариства, взаємного товариства та кооперативу. Участь іноземного капіталу в них була можлива лише за згодою уряду країни [17, с. 257-258].
У кінці 1980-х pp. розпочалася стагнація ВВП Угорщини, а протягом перехідного періоду 90-х pp. в економіці країни обсяг ВВП став зменшуватися. У 1991 р. ВВП було на 11,9% нижчим рівня 1990 р. Надалі ВВП країни зростало.
Крім того, перехід країни до ринкової економіки знецінив форинт, а темп інфляції у 1991 р. досяг рівня 35%. З 2001 р. інфляція становила менше 10%, а форинт було оголошено конвертованою валютою.
У цей період урядом Угорщини були прийняті деякі важливі економічні заходи, однак головні реформи розпочалися з 1995 р.: інвестування в угорську економіку у 1995 р. становили понад 4 млрд, дол. США, у 1996 р. і 1997 р. – по 3,6 млрд. дол. США.
У жовтні 1991 р. було прийнято Закон "Про Національний банк Угорщини", згідно якого було відновлено незалежність банку і ряд його обов'язків. Кредитна система вийшла з кризи, проте поспішність і невибірковість процедури вкрай негативно позначилися на функціонуванні банків: було створено прецедент і вони зрозуміли, що держава завжди прийде на допомогу. Ефективними ліками стала жорстка конкуренція з іноземними банками. Уряд вирішив зробити банківський сектор відкритим і частка контрольованих іноземцями національних банківських активів до 1995 р. зросла до 25% (з кожним роком вона постійно зростала), що є значним відсотком не лише для Східної Європи, але і для латиноамериканських країн [180; 143, с. 351]. Також при створенні дворівневої кредитної системи в Угорщині у 1987 р. не було створено окремого органу нагляду – функції нагляду за фінансово-кредитною сферою виконував відповідний департамент у структурі Міністерства фінансів Угорщини. Створення відокремленої установи з нагляду за банківською сферою відбулося у 1991 р. внаслідок прийняття Закону LXIX "Про фінансові установи та фінансову діяльність" – Державної Банківської комісії. На момент заснування комісія нараховувала 30-40 чоловік, й, внаслідок обмеженої кількості працівників, не змогла виконувати свої функції на повну [17, с. 255-256; 281].
Започатковані в середині 1990-х pp. банківські кризи призвели до посилення дискусій з приводу існування універсальної банківської системи: чи слід залишити діючу на той час англосаксонську систему, в якій банки можуть проводити лише спеціалізовану діяльність? Остаточне рішення було підкріплене тим, що банки можуть повніше обслужити своїх клієнтів, якщо надаватимуть одночасно як банківські послуги, так і послуги інвестиційного характеру. Звичайно, при прийнятті урядом даного рішення було враховано те, що на середину 90-х pp. всі діючі на території Угорщини інвестиційні фонди і установи спільного інвестування були власністю комерційних банків. У зв'язку з цим, перехід на універсальну банківську систему означав лише те, що банківські установи отримали дозвіл на приєднання наведених вище інвестиційних компаній, а також дозволяв банкам самостійно надавати послуги інвестиційного характеру. Внаслідок прийняття відповідного закону у 1997 р. банкам було дозволено торгувати державними цінними паперами, власними емітованими цінними паперами та цінними паперами обмеженого обігу, а з 1999 р. – після завершення перехідного дворічного періоду, здійснювати торговельні операції з будь-якими цінними паперами [17, с. 256; 281].
Перший етап реформування банківського сектору Угорщини розпочався у 1987 р. шляхом визначення статусу центрального банку та формування системи комерційних банків. У країні було створено 40 банків, серед яких переважали державні. Зростання кількості банків супроводжувалося нагромадженням проблем щодо підбору кваліфікованих кадрів, наявності пропонованих банківських послуг, капіталізації банків тощо. Зокрема, в 1990 р. 11,5% усіх коштів на балансах банків було оцінено як сумнівні, а в 1993 р. сумнівні борги за кредитами складали до 30% сумарного кредитного портфелю [51].
З 1994 р. в країні було розпочато другий етап реформування банківського сектору: проведено санацію кризових банків і розпочато приватизацію з орієнтацією на іноземних інвесторів; проведено систему заходів щодо скорочення питомої ваги проблемних кредитів [51]. Одним зі способів скорочення прострочених кредитів у балансах банків був обмін боргів на державні облігації. В кінці 1992 р. серед банків з нормативом достатності капіталу 7% були розміщені державні довгострокові облігації (20-річні) в обмін на незабезпечені банківські кредити. Держава купила за 50% балансової вартості безнадійні борги до 31.12.1991 р., за 80% вартості – борги станом на 15.12.1992 р. і за 100% вартості – борги реорганізованих і приватизованих підприємств. В операції брали участь 14 банків і загальна вартість угод склала 98,4 млрд, форинтів. Держава, в свою чергу, продала частину "поганих" кредитів з дисконтом Угорському банку розвитку. Ще одним способом вирішення проблем простроченої заборгованості, який використовувався в 1993-1994 pp., було проведення масштабної рекапіталізації банків, яка здійснювалася шляхом збільшення капіталу банків (додаткові емісії акцій) і викупу державою частини випущених акцій. Як наслідок, співвідношення капіталу з активами банку в 4 великих державних банках було доведено до 8% [51; 53].
Приватизація державних банків здійснювалась шляхом проведення тендерів на продаж великих пакетів акцій іноземним інвесторам. Протягом 1995-2000 pp. у країні було продано 10 державних банків, у яких попередньо було здійснено санацію. Частка іноземного капіталу в банківському секторі зросла від 12% в 1994 р. до 62% в 1998 р., а частка державної власності, навпаки, зменшилась від 68% до 21% за той же період. На початок 2000 р. питома вага зарубіжних інвесторів у банківському капіталі зросла до 65% [51; 128].
Починаючи з 1999 р., банки в Угорщині отримали право самостійно проводити операції з усіма видами цінних паперів та надавати інвестиційні послуги без посередництва брокерських фірм [157]. Тобто банківська діяльність стала універсалізованою. Але перехід на універсальну банківську систему вимагав докорінних змін у структурі органів нагляду. І відповідно до цього у 1997 р. було об'єднано Державну Банківську комісію з Державною комісією з цінних паперів та фондових ринків. Цей об'єднаний орган отримав назву Державної комісії з грошей та капіталів. Вже тоді виникла думка щодо приєднання до новоствореного органу й Комісії зі страхового нагляду. Але у 1997 р. Державна комісія зі страхового нагляду була випущена з процесу об'єднання [17, с. 256; 281]. Проте у грудні 1999 р. Парламентом Угорщини було прийнято Закон CXXIV "Про Державний орган нагляду за фінансовими установами" (Penzijgyi Szervezetek Allami Feliigyelete), в якому було зафіксовано злиття 3-х (враховуючи об'єднання 1997 р. – чотирьох) органів нагляду [281]. Таким чином, 01.04.2000 р. внаслідок об'єднання Державної комісії з грошей та капіталів, Державної комісії зі страхового нагляду та Державної комісії ощадних кас було створено Державний Орган нагляду за фінансовими ринками (PSZAF). Основна причина злиття різних інститутів нагляду полягала в тому, що в сучасних умовах все більшої уваги потребували ті фінансові групи, члени якої одночасно проводили діяльність чи надавали послуги у різних сегментах фінансового ринку [17, с. 25; 281].
У 1992 р. в обіг було випущено нову серію монет. До неї увійшли монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 та (дещо інша, з 50%-м вмістом срібла) 200 форинтів. В тому ж році припинився випуск монет в 2 та 5 філерів, а до 1999 р. всі філери були вилучені з обігу. З 1996 р. на заміну 100-форинтової монети була випущена нова, біметалічна. Причиною було те, що попередня вважалася завеликою та неприглядною і її було легко сплутати з двадцяткою.
У період між 1997 р. та 2001 р. з'явилася нова серія банкнот з переробленим дизайном вартістю 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000 та 20000 форинтів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
